Copyright © 2021 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

Dmitry Tymchuk’s Military Blog: Summary – August 1, 2014

Dmitry Tymchuk’s Military Blog: Summary – August 1, 2014

Brothers and sisters!

Here’s the Summary for August 1, 2014 (for previous summary, please see Summary for July 31).

The bad news:

1. Russia doesn’t even intend to explain why it needed to amass troops and equipment near the border with Ukraine. As we know, Kyiv earlier turned to Moscow with a request that it provide a report under the Vienna Document on implementing confidence and security building measures. Russia was supposed to respond within two days, which would be no later than the evening of July 31. We received no answer. 

Actually, no one expected Putin to start calling a spade a spade–that is to say that he would be forced to admit that he dragged tanks and “Grads” to the border for three reasons: to deliver some [of them] to the terrorists, to use some of them to shell Ukraine, and some–to frighten Ukrainians with invasion.

But even if Moscow lied in its soul, yet gave a response, you could say that Putin did not completely spit on the basic agreement in the field of international security. However, he did in fact spit [on it]. God knows it’s not a big revelation–just another proof.

2. The Interior Ministry reported that in the liberated cities of Donbas, over 50% of the police officers broke the Oath during the occupation–in some instances, by failing to perform their professional duties, and often simply by joining the ranks of terrorists.

According to our data, the percentage of disloyalty is well above 50%. In this case, we have recorded numerous instances when the police on their “off duty time” went “to moonlight” to the same occupied Sloviansk from one of the nearby settlements. You bet–to be able to make 1,000 Hryvnias a day from terrorists is a very tempting [offer] for a depressed region.

The question is, who will replace all this rot after the cities are freed? The reliability of the majority of law enforcement across-the-board still raises doubts. On the other hand, to initiate total lustration would mean to push “the doubting” policemen into the embrace of insurgents.

The problem is not a simple one. Hopefully, the Interior Ministry leadership will find ways to solve it.

3. Terrorists are so touching. Donbas has long been convinced wholeheartedly about not having anything to do with their [terrorist] gang identity. But these genetic scum nevertheless all continue to present some kind of justification for their violence, killings and robberies under the guise of a schizophrenic “statehood.”

Here is one of those dead-end branches of fauna development named Girkin, who calls himself the Defense Minister of the DNR [Donetsk People’s Republic], who permitted “the mobilization of necessary financial resources” from the residents of Donetsk. As in, now the insurgents can loot “legitimately,” squeezing the population for vehicles, building materials, medical equipment, fuel, etc.

But that’s where the trick is. Girkin simultaneously introduced being responsible for the “illegal mobilization of funds” without the appropriate paper permit issued by his very own, beloved self.

In short, this is akin to taking a hat from a passer-by in an alley by showing permission from the gang leader. It’s funny and sad.

read more

Dmitry Tymchuk, Coordinator, Information Resistance
Translated and edited by Voices of Ukraine

You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here


    Related Posts

    Тарас Возняк: Англосаксонські геополітичні тренди і війна в Україні

    Континент у вигляді першої імперії Наполеона програв. Але не перестав розвиватися і усвідомлювати та пробувати реалізовувати свої інтереси.

    Наступною потугою, яка почала загрожувати тогочасній Імперії Світового океану – Британській імперії – стала об'єднана Отто фон Бісмарком Німецька імперія. Властиво доволі проблематично називати Німецьку імперію імперією. Тим більше – порівнювати її з першою імперією Наполеона, яка справді на імперських засадах об'єднувала таку різноманітну Європу. Німецька імперія творилася вже в епоху, коли поставали націоналізми. Німецька імперія вже не апелювала до ідеалів Великої Французької революції, традиції республіканізму чи по-наполеонівськи тлумаченого імперства. Вона апелювала до "німецькості" – мови, землі, крові, духу народу тощо. Тому Німецька імперія мала природні рамки. Вона була скута етнічним розселенням німецькомовного населення Європи.

    Для того, щоб вийти за ці межі, їй була потрібна війна у Європі. Саме тому Німеччина спровокувала Першу та Другу світові війни.

    Чи були вони неминучими? Звичайно. Це була чергова спроба Континенту об'єднатися. Однак від самого початку це об'єднання Європейського континенту (чи ширше – Світового острова) відбувалося на приречених на поразку основах. Німецький націоналізм не міг стати основою об'єднання Європи. Особливо у перверсивних нацистських формах.

    Але ніщо не вічне.14 серпня 1941 року американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку ХХ століття перебралися з Британії у США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Британській імперії було підписано вирок. Вона стала Об'єднаним.

    Та спроби об'єднати ресурси і потугу Світового острова не припинялися.

    Принагідно тут можна згадати і реалізований Йосифом Сталіним (Йосиф Джугашвілі, 1879-1953) проект об'єднання Європи (принаймні частково) під протекторатом СССР. Хоча і цей проект базувався, як і нацистський, на неефективному комуністичному фундаменті, тому теж був приречений на поразку. Що і сталося з розпадом комуністичного табору та самого СССР.

    Останньою і, здається, доволі успішною спробою об'єднати Європу став проект створення Європейського союзу.

    Сучасне об'єднання Європи відбувається за інших обставин і на іншому фундаменті.

    По-перше, у Світовому океані відбулися значні зміни. Формально за результатами Другої світової війни Британська імперія зникла. Однак не могли зникнути інтереси "народів моря". А отже, не могла зникнути й Імперія Світового океану. 14 серпня 1941 року Імперією Світового океану вже формально стали США.

    США перейняли, продовжили і розвинули традиції Імперії Світового океану. На сьогодні, попри велике значення Світового океану як об'єднавчого чинника, розуміння простору, океану було переосмислене. Якщо колись це були саме моря та океани – Світовий океан у прямому сенсі слова сполучав Австралію, Велику Британію та Канаду, то тепер їх єднає багато інших океанів: інформаційний, ментальний, мовний, ринковий тощо.

    На наших очах англійська мова стала мовою світу, на наших очах по всьому світу ширяться різного роду стандарти та формати, світ ментально стає ближчим. Постав світовий ринок – колись він тримався на дорогах та океанах, а тепер на Інтерненті та SWIFTі (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – без них ми вже не можемо вести жодного більш-менш серйозного підприємництва. Світові океани тепер зовсім інші.

    Сьогодні США єднають острови у Світовому океані, які ми називаємо континентами, по-іншому.

    Світовий океан вихлюпнувся у космос – сьогодні ми банально поєднані не лише інформаційними каналами, але й системами GPS, без яких скоро взагалі не зможемо обходитися.

    А що ж Континент, Світовий острів? Він, звісно залишився. Але він уже функціонує в інших контекстах – він не може ігнорувати того, що змінився сам Світовий океан.

    Хоча у старому сенсі слова світовий острів складається з трьох головних складових: ЄС, РФ, КНР.

    Вони є хребтом Світового острова у традиційному сенсі слова.

    Але у новітньому сенсі слова і ЄС, і РФ, і КНР втягнуті/зв'язані цілою системою зв'язків через новітні об'єднуючі простори з сучасним Світовим океаном. Так само втягується у цей простір і решта світу.

    Світовий океан трансформувався, тому і старий традиційний світовий острів змушений, хоче він того чи ні, інтегруватися у Новітню Імперію Світових океанів. І цією Новітньою Імперією Світових океанів вже теж не є тільки США – вона починає охоплювати весь світ. Вона є синтетичним тілом зі складною організацією, яка постає не з огляду на чиюсь волю – вона давно вже є об'єктивним світовим процесом. Дехто називає його глобалізацією.

    Однак не всі розуміють, наскільки глибинно ці зміни міняють конструкцію світу. Наразі найбільше проблем є з застарілим мисленням режиму, що панує у Росії. Російська Федерація, хоче чи не хоче, неминуче інтегрується у Новітніх Світових океанах. Однак ретроградний режим Владіміра Путіна пробує мислити по-старому, повернути світ до старої геополітичної констеляції часів Маккіндера – він пробує ігнорувати новітні виміри Світового океану.

    Причин цього багато – це і особиста неосвіченість російської провідної верстви, і особиста неосвіченість Путіна.

    Але результатом цього всього є те, що Путін по-старосвітськи пробує зібрати нову континентальну коаліцію проти Новітньої Імперії Світових океанів.

    А тому апелює до Китаю, апелює до частини Європи, пробує розколоти ЄС. Разом з тим шукають союзників і клієнтів/агентів серед європейських правих радикалів, які застрягли у націоналістичному минулому, європейських ліваків, які втратили зв'язок з реальністю, частини європейських корупціонерів і т.д.

    На перспективу Новітня Імперія Світових океанів, звісно, інтегрує в себе партикулярні острови і їх уламки – як-от Північну Корею.

    І ще раз підкреслю, що США наразі є центром цього інтеграційного процесу, однак цей процес, який ми поетично називаємо Новітньою Імперією Світових океанів, до них не зводиться – це загальносвітовий процес. Ми не знаємо навіть того, чи центром Новітньої Імперії Світових океанів буде англосаксонський світ. Можливо, Китай – чому ні? Вже сьогодні цивілізаційний і, відповідно, інтеграційний центр глобалізованого світу змістився з англо-саксонської північної Атлантики (ХХ сторіччя) у басейн Тихого океану – збулося передбачення Генрі Кісінжера сорокарічної давності. Тож Шанхай на перспективу може спокійно конкурувати з Нью-Йорком.

    Однак на те, щоб центр Новітньої Імперієї Світових океанів змістився так, як передбачає Генрі Кіссінжер, ще потрібен час. А наразі ми маємо справу з рецидивом Путіна – рецидивом архаїчного підходу до облаштування світу.

    Цей рецидив є спробою повернення до сформованої у Ялті 1945 року конструкції світу, яка була балансом Світового океану і Суші, США+, і СССР+.

    І цього разу Україна опинилася між Новітньою Імперією Світових океанів і ретроградним режимом Путіна. А тому ми повинні розуміти і цілі, і можливості обох сторін протистояння. По-суті, розібратися з диспозицією сил.

    А це диспозиція в морі, на суші, в повітрі, у інформаційному просторі, у світовій економіці, у культурно-ментальному просторі.

    Це тільки кілька прикладів новітніх океанів, де точиться сучасна війна. Інструментів і просторів, які вони породжують, набагато більше, ось хоча б деякі з них: Hollywood, Internet, Facebook, Scype, Fashion, McDonald тощо – ось чому ми сьогодні маємо вести мову не про Світовий і підводні човни у ньому, а про Світові океани – світ розширився в інші виміри. І, відповідно, поширила свої впливи в і через них Новітня Імперія Світових океанів.

    Якщо відійти від футурологічних візій до більш заземлених реалій заявленої теми – англосаксонських геополітичних трендів, то глобалістичний тренд Світових океанів є тільки одним із них. Новітня Імперія Світових океанів є тільки однією великою геополітичною ідеєю, якою були і є опановані спадкоємці Британської імперії – тепер це США+.

    На Британських островах, які так чи інакше були ізольованими від континенту, процвітала і друга геополітична ідея, яка полягала в ізоляціоналізмі.

    На Британських островах цей ізоляціоналізм має природну і глибоко в минуле закорінену традицію.

    Цю ізоляціоністську ідею британські колоністи привезли з собою і у США. Врешті колонії Нової Англії розпочали свою незалежну політичну історію з відокремлення від Великої Британії. Значна частина історії США була історією ізоляціонізму. У світову історію як світовий гравець США ввійшли тільки під час Першої та Другої світових війн. За їхніми результатами США стали не лише гравцем світового рівня, а й світовим лідером – лідером дедалі складнішого інтеграційного процесу, який ми називаємо Імперією Світового океану.

    Тоді ж було розбито і сподівання Німеччини (тоді нацистського Третього Райху) стати Континентальною Імперією.

    Натомість після Другої світової війни цей план був реалізований, чи майже реалізований, СССР. СССР не лише окупував пів-Європи та чверть Німеччини, але й на якийсь час зблизився з КНР – і таким чином комуністичний континентальний проект охопив ледь не весь Світовий острів.