Copyright © 2021 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

Taras Voznyak

99 posts

Тарас Возняк: Геополітична ”українізація” Турецької республіки

Тим не менше, у ХХ столітті модернізована Туреччина ввійшла в коло інтересів головних геополітичних гравців постялтинського світу як країна, по суті, Західного світу. У 1952 р. вона вступила у НАТО, 1987 р. подала заявку у ЄС.

Турецька республіка стала одним з основних елементів західної стратегії оточення СССР і всього просовєтського соціалістичного табору не надто дружніми державами – так званою "анакондою":

Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

Російська Федерація крайньо асиметрична:

• ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

• демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

• ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

• військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

• релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

• головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

• головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

• Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

• Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

• Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

• Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

• збереженні монополій на нафто-газових ринках;

• прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

• утримуванні цін на нафту та газ;

• блокуванні енергетичної революції;

• збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

• розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

• якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

• відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

• ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

• будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

• спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

• активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

• активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

• змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

Тарас Возняк: Парадокси польської геополітики

З одного боку бачимо явну чи латентну консолідацію Континенту (Світового острова). Росія зайняла гостро опозиційну диспозицію щодо США+. Китай – у вичікуючій диспозиції. Ряд країн ЄС, які традиційно тяжіли до Континенту (Німеччина, Австрія, Франція – див. Т.Возняк: Проблема німецького вибору у російсько-українській війні) є у двозначній диспозиції. Вони тісно пов'язані/нейтралізовані Світовими океанами. Однак у випадку Німеччини так само тісно пов'язані/напівнейтралізовані Росією. Але щодень то більше пов'язані/напівнейтралізовані Китаєм, де у ФРН маса проектів та планів. Окрім того, на всі ці пов'язаності/напівнейтралізації накладається ще й шлейф традиційного континентального політичного мислення та позиціонування.

З іншого боку бачимо, як у формальний і не формальний спосіб консолідувалася традиційно антиконтинентальна англосаксонська ліга у складі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Великої Британії.

І, ще раз повторимося, в точності з передбаченням Маккіндера до антиконтинентальної ліги долучився колишній центральноєвропейський "санітарний коридор", який тільки змінює свою назву (Міжмор'я, УЛБ, ГУАМ, Вишеградська четвірка). Однак від зміни назви його "санітарна", "ізолююча" функція не змінюється.

Сьогодні у склад віртуального неформалізованого Міжмор'я ситуативно входять Польща, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова. В принципі, там є місце і на Білорусь та Грузію. І деякі кроки Білорусі Лукашенка підтверджують, що і вона у непрямий спосіб майже непомітно, проте дрейфує, наскільки може, у тому ж напрямку.

Тарас Возняк: Парадокси польської геополітики

З одного боку бачимо явну чи латентну консолідацію Континенту (Світового острова). Росія зайняла гостро опозиційну диспозицію щодо США+. Китай – у вичікуючій диспозиції. Ряд країн ЄС, які традиційно тяжіли до Континенту (Німеччина, Австрія, Франція – див. Т.Возняк: Проблема німецького вибору у російсько-українській війні) є у двозначній диспозиції. Вони тісно пов'язані/нейтралізовані Світовими океанами. Однак у випадку Німеччини так само тісно пов'язані/напівнейтралізовані Росією. Але щодень то більше пов'язані/напівнейтралізовані Китаєм, де у ФРН маса проектів та планів. Окрім того, на всі ці пов'язаності/напівнейтралізації накладається ще й шлейф традиційного континентального політичного мислення та позиціонування.

З іншого боку бачимо, як у формальний і не формальний спосіб консолідувалася традиційно антиконтинентальна англосаксонська ліга у складі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Великої Британії.

І, ще раз повторимося, в точності з передбаченням Маккіндера до антиконтинентальної ліги долучився колишній центральноєвропейський "санітарний коридор", який тільки змінює свою назву (Міжмор'я, УЛБ, ГУАМ, Вишеградська четвірка). Однак від зміни назви його "санітарна", "ізолююча" функція не змінюється.

Сьогодні у склад віртуального неформалізованого Міжмор'я ситуативно входять Польща, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова. В принципі, там є місце і на Білорусь та Грузію. І деякі кроки Білорусі Лукашенка підтверджують, що і вона у непрямий спосіб майже непомітно, проте дрейфує, наскільки може, у тому ж напрямку.

March 27: First Deputy Speaker of Parliament Andriy Parubiy has said that Russia could try to carry out a large-scale invasion in the nearest future

March 27 – Polish prosecutors charged two Russian flight operations officers with involvement in the crash of Tu-154 near Smolensk on April 10th, 2010 (the plane was carrying President Lech Kaczynski), reports Wprost. According to military prosecutor Ireneusz Shelonk, they are accused of creating a situation which resulted in immediate danger as well as inadvertently causing disaster within airspace. Warsaw plans to summon these flight operations officers for questioning as suspects. The airplane, which was carrying Polish President Lech Kaczynski and another 96 people, crashed, while landing in heavy fog and low visibility at an airfield Smolensk-North. All passengers and crew members died.

March 27 – During the night the militants fired at ATO positions 8 times as well as used heavy artillery – ATO's press center.

March 27 – First Deputy Speaker of Ukrainian Parliament Andriy Parubiy has said that Russia could try to carry out a large-scale invasion in the nearest future in order to have it over and dome with by May 9th, as planned by Putin. "Large number of troops is located close to the border of Ukraine with Russia. Many reports state, and this is no secret, that in the next week there is a high risk of large-scale military operation", – said Parubiy. "The operation must be carried out brilliantly before May 9th, believes Putin, and thus demonstrate the power of the Russian army. Therefore, we need lethal weapons not "when they invade Mariupol" but urgently".

March 27 – Every eight soldier joined the army on his own initiative, voluntarily. The plan of mobilization from January 20th to April 20th of 52,000 army obligated recruits into the Armed Forces of Ukraine has, as of today, been 76% fulfilled, informed at a briefing the Press Secretary of the General Staff, Vladislav Selezniov. According to him, every eight one of this number is a volunteer. Selezniov added that more than half of the plan of mobilizing of transport vehicles – the transfer of automobiles for the uses of the arm – has been fulfilled. Overall, in 2015, it is planned to call up into the army 104,000 individuals within the two mobilization stages. The first phase started on January 20th and will last for 90 days.

March 27 – Premier Arseniy Yatseniuk commissioned to involve European and American investigators in the battle against corruption in Ukraine. "Right now we have a form of the so-called international investigation commission, but I am asking that the Ministry of Internal Affairs to introduce a change in the law, so that we, according to the decision of the investigator, could involve into the carrying out of the investigative actions, professional representatives from the USA and separate EU countries, so that they could help us in the investigation of criminal cases, assist us in tracing the foreign assets and officials, and other people, suspected of corruption," he noted.

Putin's favourite biker gang in eastern Ukraine

Russia's young army of cybersnitches

Ukraine does not have a warlord problem

Taras Kuzio: far more Europeans join separatists in Donbas than Isis in Syria:

Taras Kuzio: far more Europeans join separatists in Donbas than Isis in Syria

This week, St Petersburg hosted a bizarre gathering organized by the Rodina (Motherland) party of 150 European fascist and nationalist-populist political parties united in their opposition to the EU and US and in support of Russia's annexation of Crimea and invasion of eastern Ukraine. Rodina is the loyal nationalist ally of President Vladimir Putin's United Russia party and consequently plays a similar role to the Radical Party's alliance with the Serbian Socialist party.

Russia's alignment with European fascist and nationalist-populist parties would seem to contradict official rhetoric that has incessantly attacked the Ukrainian Euromaidan leaders as a fascist junta brought to power by western intelligence agencies. It also, as Timothy Snyder of Yale University has pointed, out recalls uncanny memories of the 1939-1941 Soviet-Nazi Pact that also had the goal of dividing European powers.

One sinister outgrowth of Russia's cultivation of extreme right and extreme left parties and movements in Europe is the large mobilisation of people travelling to the Donbas region of eastern Ukraine to fight for pro-Russian separatists.

There has been understandable outcry over the three young British girls who travelled to Istanbul on February 17 on their way to join Isis, the brutal terrorist organization based in Syria and Iraq. But what has gone unnoticed is the hundreds – far more Europeans than have travelled to join Isis – who have joined Russian-backed terrorists fighting Ukraine's legitimately elected leaders. The BBC reported that the influx of foreign fighters into eastern Ukraine "mirrors that of young Muslims from Britain and other parts of Europe travelling to the Middle East to fight in its wars".

Russian-backed separatists have attracted an eclectic mix of extreme left and extreme right followers, nostalgic in the former case for the USSR and the Spanish civil war and in the latter drawn by a common anti-EU and anti-US platform with Putin and the Donbas separatists. Greeks, traditionally the most pro-Russian nationals in the EU, the Hungarian Legion of St Isztvan, Serbs, French, Germans, Spaniards and volunteers from former Soviet republics such as Kyrgyzstan are fighting alongside separatists widely condemned by the UN and international human rights groups for crimes against humanity.

The eclectic group has included 20 Frenchmen from the fascist organisation Continental Unity formed in support of Syrian President Bashar al-Assad and Serbian war crimes suspect Vojislav Seselj. France's far right National Front party has strongly supported Russia's annexation of the Crimea and invasion of Eastern Ukraine and has received a $10 million loan from Russia.

Not surprisingly, there are reportedly over 100 extreme right Serbs fighting for what they see as a common Orthodox religious faith and historic ally. Russian nationalist Igor Girkin "Strelkov" ("Shooter") who commanded Russian special forces in western Donbas until summer of 2014 had fought for the Bosnian Serbs in the 1990s.

One hundred extreme right Germans are fighting alongside the terrorists according to Die Welt. Stephan Mayer, a member of the ruling Christian Democrats, told Die Welt that Germans who participate in civil wars should be taken to court, although presently the German criminal code only punishes those who fight alongside Isis.

The Spanish Republican Guard detained a group of extreme left-wing Spaniards on their return from eastern Ukraine. Angel Davilla-Rivas, one of the Spaniards, has two big tattoos of Soviet leaders Vladimir Lenin and Joseph Stalin and explained his decision to go to Eastern Ukraine as "gratitude" for Stalin's support for the Spanish Republicans in the 1930s.

British volunteers have not reportedly gone to fight for the Donbas separatists, although the National Front (NF) and UKIP have given their support to Putin, and the NF attended this weeks St Petersburg conference. The Conservative Friends of Russia, renamed the Westminster Russia Forum after a critical in-depthinvestigation by The Guardian, has been functioning as a pro-Kremlin lobby group with extensive support from Sergey Nalobin at the Russian Embassy in London.

British journalist Graham Phillips, who moved from the Conservatives to UKIP, has sent numerous pro-separatist reports for Russian media outlets and was detained on March 4 at Heathrow and questioned for four hours by Border Police under Schedule 7 of the 2000 Terrorism Act about his activities in the Donbas before being released without charge. The British Foreign Office is allegedly pressuring Phillips to halt his reporting from the Donbas.

Phillips does not hide his political sympathies for pro-Russian separatists and does not attempt to be impartial in a conflict zone, posting photos of him wearing lapel badges of Novorossiya (New Russia, the Tsarist term used by Putin and separatists to describe Eastern and Southern Ukraine) and cheering after separatists captured the strategic railway hub of Debaltseve.

Phillips' notoriety came into the public domain late last year when he interviewed Ukrainian prisoners and a wounded Ukrainian soldier. In the interviews, herepeatedly demands the prisoners explain why they have come to "murder civilians" and asks are they "ready to go home now and accept that it is Novorossiya here and not Ukraine". In the second interview Phillips aggressively interviews a severely burnt Ukrainian soldier prisoner.

European law enforcement have been understandably concerned at their citizens travelling to join Isis, yet they have largely ignored the many more far right and far left extremists that are fighting for pro-Russian groups in Ukraine. Recent detentions in Spain and the UK were hesitant, because law enforcement officers still lack political direction as to how to respond to Russia's support for the separatists.

P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

March 26: German Parliament has ratified EU-Ukraine Association Agreement

March 26 – German Parliament has ratified EU-Ukraine Association Agreement.

March 26 – Russian President Vladimir Putin has accused NATO of making attempts to "break nuclear parity" and promised that Russia will not draw back, – said Putin during the board meeting of Federal Security Service (FSS).

March 26 – Russian President Vladimir Putin believes that Western intelligence agencies aim to destabilize the situation in Russia during the elections of 2016-2018, – he said during the board meeting of FSS. Putin also believes that the secret services of the West will use Russian non-governmental organizations and non-political unions to do just that.

March 26 – During the board meeting of FSS Russian President Vladimir Putin has instructed the border guards to identify people who voluntarily participated in the ATO in Ukraine. Trying to intimidate us again. But can he still intimidate us and how? He has already broken all the rules.

March 26 – President of Ukraine Petro Poroshenko is meeting with the representatives of Dnipropetrovsk region; former governor Ihor Kolomoyskyi is also present. Kolomoyskyi has greeted Poroshenko at Dnipropetrovsk airport. Two days ago Kolomoyskyi resigned. Poroshenko accepted the resignation. At the moment, both parties in every way show that for the good of the country they cannot afford conflict. "There is no conflict and no disagreement," – said Kolomoyskyi at the press conference on Thursday in Dnipropetrovsk, talking about his relationship with Poroshenko. In his turn, the President thanked Kolomoyskyi for his work as the Head of Dnipropetrovsk Regional State Administration. "I really appreciate your contribution", – said the Head of State, adding that "the team" has taken on huge responsibility in difficult times.

March 26 – The General Prosecutor's Office (GPO) of Ukraine announced its search for 76 former deputies of Parliament of the Autonomous Republic of Crimea who are suspected of high treason.

"According to the investigator, the suspects are announced as being sought and the court has granted permission for their apprehension," stated the announcement of the Press Service of the General Prosecutor's Office. It is also mentioned that the assets of the suspects in the sum of over 1.2 billion UAH have been arrested. At the beginning of March, the GPO presented written announcements about the suspicion of 76 Crimean deputies in high treason to the Russian Embassy in Kyiv, and also sent it by mail to the illegally formed organ of the "State Parliament of the Republic of Crimea."

March 26 – President Petro Poroshenko has formed an interdepartmental work group to coordinate the return to Ukraine of money received through criminal means by the former officials of Ukraine. We remind all that the assests of a series of officials – fugitives in the West have been frozen, although even a partial return of their assets into Ukraine has until now been impossible. The former manager of the General Prosecutor's Office, Oleh Makhnitskyj in April 2014 declared that those associated with Yanukovych managed to take to Russia "at least 32 billion dollars."

Canada-Ukraine assistance prosthetic project

Andrey Tolstoy and Edmund McCaffray: Mind Games: Alexander Dugin and Russia's War of Ideas

P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

March 25: The Head of State Emergency Service Sergiy Bochkovskyi and his deputy Vasyl Stoyetskyi were arrested at cabinet of ministers of Ukraine meeting, broadcasted live

March 25 – On Monday Pechersky District Court (Kyiv) arrested a ship Kanton flying the flag of Island of Tuvalu, which in July 2014 has attended the port of Sevastopol (occupied by Russia and closed for ships) and in March visited the port of Kherson to load the cargo.

March 25 – The Head of State Emergency Service Sergiy Bochkovskyi and his deputy Vasyl Stoyetskyi were arrested at cabinet of ministers of Ukraine meeting, broadcasted live. Officials were read the charges, handcuffed and led out of the room. They were accused of corruption.

March 25 – 20 railcars with ammunition has arrived at the railway station Krasnodon from Russian Federation, – informs NSDC spokesman Andriy Lysenko.

March 25 – 10 high mobility multipurpose wheeled vehicles arrived in Ukraine as part of military aid from the United States for Ukrainian army, – informs NSDC spokesman Andriy Lysenko.

March 25 – Germany is ready to discuss sending a peacekeeping mission to Ukraine, stated today Germany's Foreign Minister Frank-Walter Steinmeier during a meeting with Verkhovna Rada Chairman Volodymyr Groysman.

March 25 – OSCE monitoring mission hasn't received detailed information from the parties to the conflict in Donbas on withdrawal of heavy weapons, stated Deputy Head of the OSCE's mission Alexander Huh.

March 25 – Passenger bus blew up as a result of hitting a mine in the area of Donbas occupied by Russia near the checkpoint on the way from Horlivka to Artemivsk, killing 4 people.

March 25 – European Parliament has voted to grant Ukraine an assistance package amounting to 1.8 billion Euro.

March 25 – President Petro Poroshenko signed the request of Ihor Kolomyiskyj to leave his position as the Head of the Dnipropetrovsk Regional State Administration.

The Parliament Deputy, Anton Herashchenko commented thus on this event: "This night that happened which was due to happen sooner or later. Kolomyiskyj and his team – Hennadiy Korban, Bpris Filatov, Sviatoslav Oliynyk and many other Dnipropetrovsk patriots, whom they united, and made a real feat in the spring and summer of last year, when they did not permit the pro-Russian forces to arrange a riot not only in Dnipropetrovsk but also in Zaporizhzhia regions."

Poroshenko dismisses billionaire Kolomoisky

"Where did Putin go cartoon?" goes viral

In Ukraine conflict with oligarchs boils over

P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

Тарас Возняк: Англосаксонські геополітичні тренди і війна в Україні

Континент у вигляді першої імперії Наполеона програв. Але не перестав розвиватися і усвідомлювати та пробувати реалізовувати свої інтереси.

Наступною потугою, яка почала загрожувати тогочасній Імперії Світового океану – Британській імперії – стала об'єднана Отто фон Бісмарком Німецька імперія. Властиво доволі проблематично називати Німецьку імперію імперією. Тим більше – порівнювати її з першою імперією Наполеона, яка справді на імперських засадах об'єднувала таку різноманітну Європу. Німецька імперія творилася вже в епоху, коли поставали націоналізми. Німецька імперія вже не апелювала до ідеалів Великої Французької революції, традиції республіканізму чи по-наполеонівськи тлумаченого імперства. Вона апелювала до "німецькості" – мови, землі, крові, духу народу тощо. Тому Німецька імперія мала природні рамки. Вона була скута етнічним розселенням німецькомовного населення Європи.

Для того, щоб вийти за ці межі, їй була потрібна війна у Європі. Саме тому Німеччина спровокувала Першу та Другу світові війни.

Чи були вони неминучими? Звичайно. Це була чергова спроба Континенту об'єднатися. Однак від самого початку це об'єднання Європейського континенту (чи ширше – Світового острова) відбувалося на приречених на поразку основах. Німецький націоналізм не міг стати основою об'єднання Європи. Особливо у перверсивних нацистських формах.

Але ніщо не вічне.14 серпня 1941 року американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку ХХ століття перебралися з Британії у США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Британській імперії було підписано вирок. Вона стала Об'єднаним.

Та спроби об'єднати ресурси і потугу Світового острова не припинялися.

Принагідно тут можна згадати і реалізований Йосифом Сталіним (Йосиф Джугашвілі, 1879-1953) проект об'єднання Європи (принаймні частково) під протекторатом СССР. Хоча і цей проект базувався, як і нацистський, на неефективному комуністичному фундаменті, тому теж був приречений на поразку. Що і сталося з розпадом комуністичного табору та самого СССР.

Останньою і, здається, доволі успішною спробою об'єднати Європу став проект створення Європейського союзу.

Сучасне об'єднання Європи відбувається за інших обставин і на іншому фундаменті.

По-перше, у Світовому океані відбулися значні зміни. Формально за результатами Другої світової війни Британська імперія зникла. Однак не могли зникнути інтереси "народів моря". А отже, не могла зникнути й Імперія Світового океану. 14 серпня 1941 року Імперією Світового океану вже формально стали США.

США перейняли, продовжили і розвинули традиції Імперії Світового океану. На сьогодні, попри велике значення Світового океану як об'єднавчого чинника, розуміння простору, океану було переосмислене. Якщо колись це були саме моря та океани – Світовий океан у прямому сенсі слова сполучав Австралію, Велику Британію та Канаду, то тепер їх єднає багато інших океанів: інформаційний, ментальний, мовний, ринковий тощо.

На наших очах англійська мова стала мовою світу, на наших очах по всьому світу ширяться різного роду стандарти та формати, світ ментально стає ближчим. Постав світовий ринок – колись він тримався на дорогах та океанах, а тепер на Інтерненті та SWIFTі (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – без них ми вже не можемо вести жодного більш-менш серйозного підприємництва. Світові океани тепер зовсім інші.

Сьогодні США єднають острови у Світовому океані, які ми називаємо континентами, по-іншому.

Світовий океан вихлюпнувся у космос – сьогодні ми банально поєднані не лише інформаційними каналами, але й системами GPS, без яких скоро взагалі не зможемо обходитися.

А що ж Континент, Світовий острів? Він, звісно залишився. Але він уже функціонує в інших контекстах – він не може ігнорувати того, що змінився сам Світовий океан.

Хоча у старому сенсі слова світовий острів складається з трьох головних складових: ЄС, РФ, КНР.

Вони є хребтом Світового острова у традиційному сенсі слова.

Але у новітньому сенсі слова і ЄС, і РФ, і КНР втягнуті/зв'язані цілою системою зв'язків через новітні об'єднуючі простори з сучасним Світовим океаном. Так само втягується у цей простір і решта світу.

Світовий океан трансформувався, тому і старий традиційний світовий острів змушений, хоче він того чи ні, інтегруватися у Новітню Імперію Світових океанів. І цією Новітньою Імперією Світових океанів вже теж не є тільки США – вона починає охоплювати весь світ. Вона є синтетичним тілом зі складною організацією, яка постає не з огляду на чиюсь волю – вона давно вже є об'єктивним світовим процесом. Дехто називає його глобалізацією.

Однак не всі розуміють, наскільки глибинно ці зміни міняють конструкцію світу. Наразі найбільше проблем є з застарілим мисленням режиму, що панує у Росії. Російська Федерація, хоче чи не хоче, неминуче інтегрується у Новітніх Світових океанах. Однак ретроградний режим Владіміра Путіна пробує мислити по-старому, повернути світ до старої геополітичної констеляції часів Маккіндера – він пробує ігнорувати новітні виміри Світового океану.

Причин цього багато – це і особиста неосвіченість російської провідної верстви, і особиста неосвіченість Путіна.

Але результатом цього всього є те, що Путін по-старосвітськи пробує зібрати нову континентальну коаліцію проти Новітньої Імперії Світових океанів.

А тому апелює до Китаю, апелює до частини Європи, пробує розколоти ЄС. Разом з тим шукають союзників і клієнтів/агентів серед європейських правих радикалів, які застрягли у націоналістичному минулому, європейських ліваків, які втратили зв'язок з реальністю, частини європейських корупціонерів і т.д.

На перспективу Новітня Імперія Світових океанів, звісно, інтегрує в себе партикулярні острови і їх уламки – як-от Північну Корею.

І ще раз підкреслю, що США наразі є центром цього інтеграційного процесу, однак цей процес, який ми поетично називаємо Новітньою Імперією Світових океанів, до них не зводиться – це загальносвітовий процес. Ми не знаємо навіть того, чи центром Новітньої Імперії Світових океанів буде англосаксонський світ. Можливо, Китай – чому ні? Вже сьогодні цивілізаційний і, відповідно, інтеграційний центр глобалізованого світу змістився з англо-саксонської північної Атлантики (ХХ сторіччя) у басейн Тихого океану – збулося передбачення Генрі Кісінжера сорокарічної давності. Тож Шанхай на перспективу може спокійно конкурувати з Нью-Йорком.

Однак на те, щоб центр Новітньої Імперієї Світових океанів змістився так, як передбачає Генрі Кіссінжер, ще потрібен час. А наразі ми маємо справу з рецидивом Путіна – рецидивом архаїчного підходу до облаштування світу.

Цей рецидив є спробою повернення до сформованої у Ялті 1945 року конструкції світу, яка була балансом Світового океану і Суші, США+, і СССР+.

І цього разу Україна опинилася між Новітньою Імперією Світових океанів і ретроградним режимом Путіна. А тому ми повинні розуміти і цілі, і можливості обох сторін протистояння. По-суті, розібратися з диспозицією сил.

А це диспозиція в морі, на суші, в повітрі, у інформаційному просторі, у світовій економіці, у культурно-ментальному просторі.

Це тільки кілька прикладів новітніх океанів, де точиться сучасна війна. Інструментів і просторів, які вони породжують, набагато більше, ось хоча б деякі з них: Hollywood, Internet, Facebook, Scype, Fashion, McDonald тощо – ось чому ми сьогодні маємо вести мову не про Світовий і підводні човни у ньому, а про Світові океани – світ розширився в інші виміри. І, відповідно, поширила свої впливи в і через них Новітня Імперія Світових океанів.

Якщо відійти від футурологічних візій до більш заземлених реалій заявленої теми – англосаксонських геополітичних трендів, то глобалістичний тренд Світових океанів є тільки одним із них. Новітня Імперія Світових океанів є тільки однією великою геополітичною ідеєю, якою були і є опановані спадкоємці Британської імперії – тепер це США+.

На Британських островах, які так чи інакше були ізольованими від континенту, процвітала і друга геополітична ідея, яка полягала в ізоляціоналізмі.

На Британських островах цей ізоляціоналізм має природну і глибоко в минуле закорінену традицію.

Цю ізоляціоністську ідею британські колоністи привезли з собою і у США. Врешті колонії Нової Англії розпочали свою незалежну політичну історію з відокремлення від Великої Британії. Значна частина історії США була історією ізоляціонізму. У світову історію як світовий гравець США ввійшли тільки під час Першої та Другої світових війн. За їхніми результатами США стали не лише гравцем світового рівня, а й світовим лідером – лідером дедалі складнішого інтеграційного процесу, який ми називаємо Імперією Світового океану.

Тоді ж було розбито і сподівання Німеччини (тоді нацистського Третього Райху) стати Континентальною Імперією.

Натомість після Другої світової війни цей план був реалізований, чи майже реалізований, СССР. СССР не лише окупував пів-Європи та чверть Німеччини, але й на якийсь час зблизився з КНР – і таким чином комуністичний континентальний проект охопив ледь не весь Світовий острів.