Anti-Terrorist operation: Daily Summary, 26 July 2014

Anti-Terrorist operation: Daily Summary, 26 July 2014

By Roman Burko, http://burkonews.info

Accumulation of militant forces in the area of Snizhne we wrote about in our previous summaries has grown into a night attack on Marynivka. The attack failed although, as reported by our sources, the fight was pretty tough. In the evening it became known about an attempt to breach in the Starobesheve direction which resulted in the destruction of one of the checkpoints of the ATO forces. Besides, terrorists attacked in the Dolzhanskyi direction. Thus the militants are trying to regain control over the border checkpoints. That is why another attack is possible this night in the specified directions.

In the morning of July, 26 ATO forces began to advance upon Debaltseve. Prior to advance a large convoy of military equipment was observed in the M03 highway; the convoy moved towards a settlement from Krasnyi Luch. Since the convoy was not seen near Debaltseve in the morning, this could mean that terrorists are building up contingency forces in the area of Fashchivka; armored vehicles were transferred towards Debaltseve from Fashchivka several times throughout the day.

The liberation of Debaltseve can become a very important tactical victory as it opens pathways towards Yenakijeve and as a result allows completing the encirclement of Horlivka and entering the eastern outskirts of Donetsk and Makiivka.

As of the evening, Debaltseve has not been completely liberated although in the Internet, as usual, there are hasty reports of victories and complete liberation of the city. At that we again observed armored vehicles in Horlivka which is rather strange because several days ago military equipment moved out of Horlivka via Panteleimonivka.

In the daytime the enemy attempted to carry out reconnaissance of ways from Horlivka towards Dzerzhynsk. We observed movement of terrorists from under Rovenky northwards. Most likely that the militants are building up forces in the area of Stakhanov, possibly for a reciprocal campaign to Lysychansk.

The ATO forces today have attempted to cut off communications from Lysychansk. They attacked from Pervomaisk but the attack did not succeed. In the daytime the ATO forces continued the offensive towards Amvrosiivka and Torez. There were battles in Mala and Velyka Shyshivka.

In our summaries we do not consider places where combat actions have been conducted for several days in a row. Pisky is on of such examples – this is where the ATO forces continue advance upon Donetsk from. We will write about such places later when there is a certain outcome. Similarly we do not consider Donetsk itself – there are street fights there and terrorists continue to shell the airport from peaceful districts.

For the past day two convoys of armoured vehicles passed through Krasnodon from Izvaryne; the exact number of the vehicles is not known, however, the locals claim that in the night the vehicles rumbled for about half an hour and it left dents in the asphalt behind. One of the convoys moved towards Sverdlovsk, the other moved towards Luhansk. This means that the Russian Federation continues to reinforce the terrorists.

It is long time to recognize the Russian Federation as a sponsor of international terrorism.

No sanctions and remonstrance will stop V.Putin. While trying humanistic rhetoric on Putin, his faithful dogs are flooding Donbas, causing death and chaos in Ukraine.

Until Europe understands the simple truth that if there is a fire in your neighbor’s flat, then his neighbor should not moan continuing to drink Pepsi in front of TV expressing his anxiety and concern while looking in TV where they show him the fire in the neighbor’s flat online. His neighbors and he should help extinguish the fire by all means, before the fire spreads to other flats. This was a lyrical digression and cry from the heart…

In conclusion we would like to point out that it is pretty difficult to predict further developments of the situation. On the one hand, terrorists could attack Lysychansk and Sievierodonetsk, especially because there is activity in their channels for the collection of information on the specified locations. On the other hand, terrorists could attack towards Dzerzhynsk and Horlivka to draw off the ATO forces advancing upon Debaltseve

It is most likely that militants will continue their attempts to breach southwards especially given the local success of the ATO forces in the direction of Amvrosiivka-Torez which require reciprocal actions from the militants if they want to avoid losing control over the situation.

Despite the actions of the internal enemies, we should not forget about the foreign global threat. The world has turned upside down and if it is easy to annex territories of independent states, if a neighboring country shells the territory of another country from “Grad’, if a country with imperial ambitions becomes a sponsor of terrorists in this civilized European world, who can promise that the next step will not be a rocket attack on peaceful cities and civilians, not only Ukrainian but of the EU countries as well?

[hr]

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Leave a Reply
    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

    Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

    Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

    Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

    Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

    Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

    Російська Федерація крайньо асиметрична:

    • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

    • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

    • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

    • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

    • релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

    Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

    Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

    Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

    Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

    • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

    • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

    Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

    Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

    Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

    • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

    • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

    • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

    • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

    Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

    Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

    Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

    І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

    Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

    • збереженні монополій на нафто-газових ринках;

    • прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

    • утримуванні цін на нафту та газ;

    • блокуванні енергетичної революції;

    • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

    А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

    • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

    • якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

    • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

    • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

    • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

    • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

    • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

    • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

    • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

    Ads are disabled for Euromaidan patrons.

    Support us on Patreon for an ad-free experience.

    Already with us on Patreon?

    Enter the code you received on Patreon or by email to disable ads for 6 months

    Invalid code. Please try again

    Code successfully activated

    Ads will be hidden for 6 months.