Copyright © 2024 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується? Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом’якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини. Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять. Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір. Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві. Російська Федерація крайньо асиметрична: • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург; • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни; • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі; • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід; • релігійно – надмірне фаворитизування православ’я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії; Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану “среднюю полосу”, а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику. Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями “повернення” Криму та виходу до Чорного моря. Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії. Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід: • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці; • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході. Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії. Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським “самодєржцям” комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії. Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики: • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію; • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР; • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у “холодній війні”, переформатували СССР у відносно демократичну РФ І; • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ. Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у “холодну війну”. Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію. Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ? Як правило російські “самодержавці” змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість “руських” (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з’явилася концепція “Русского мира”. І неоєвразійство, і “русский мир” помруть тільки тоді, коли у російських “саможєржцев” заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії. Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у: • збереженні монополій на нафто-газових ринках; • прив’язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності; • утримуванні цін на нафту та газ; • блокуванні енергетичної революції; • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку; А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання: • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого “санітарний поясу”); • якщо не повністю позбавити суб’єктності, то хоча б підпорядкувати собі “санітарний пояс” між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан); • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС; • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах; • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти; • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном; • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу; • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова); • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.
Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

By [email protected] (Тарас Возняк)

Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом’якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

Російська Федерація крайньо асиметрична:

• ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

• демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

• ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

• військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

• релігійно – надмірне фаворитизування православ’я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану “среднюю полосу”, а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями “повернення” Криму та виходу до Чорного моря.

Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

• головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

• головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським “самодєржцям” комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

• Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

• Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

• Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у “холодній війні”, переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

• Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у “холодну війну”. Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

Як правило російські “самодержавці” змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість “руських” (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з’явилася концепція “Русского мира”.

І неоєвразійство, і “русский мир” помруть тільки тоді, коли у російських “саможєржцев” заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

• збереженні монополій на нафто-газових ринках;

• прив’язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

• утримуванні цін на нафту та газ;

• блокуванні енергетичної революції;

• збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

• розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого “санітарний поясу”);

• якщо не повністю позбавити суб’єктності, то хоча б підпорядкувати собі “санітарний пояс” між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

• відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

• ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

• будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

• спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

• активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

• активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

• змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    February 3: Russia began using barrier troops, which shoot its own army in the back

    February 3 – Russia began using barrier troops, which shoot its own army in the back, so that pro-Russian terrorists and Russian soldiers have nowhere to retreat. Putin, Stalin – can you see the difference? The retreat of pro-Russian terrorists near the town of Vuhlehirsk was stalled by barrier troops of the Dzerzhinsky Division of Russian Interior Ministry, – informed NSDC spokesman Andriy Lysenko.

    February 3 – "There are almost no printed media in Ukrainian and no official versions of regional and municipal media in Ukrainian in Crimea today. Only one Ukrainian television show is being broadcast out of four that had existed before. Internet websites in Ukrainian are being disabled for Crimean residents", – stated Valeriya Lutkovska, Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights.

    February 3 – ATO press center informs that after another Putin's "humanitarian aid convoy" has arrived in Ukraine, the number of attacks and their intensity has increased again, said ATO spokesman Olekdsandr Motuzyanyk. "After another convoy arrived from Russia, the number of attacks and their intensity has intensified significantly. That is to say that they [the militants and regular troops] basically received the ammunition they needed. Otherwise a question arises – where do the militants get so much ammunition from if they are able to continue attacks almost around the clock".

    February 3 – At NATO headquarters they expect that in the near future Russian Federation will continue to absorb unrecognized territories that appeared as a result of conflicts involving Russia, – stated NATO official during a meeting with journalists (who asked not to be named).

    February 3 – President of Ukraine Petro Poroshenko plans to meet with NATO Secretary General Jens Stoltenberg at the end of this week, – informed NATO spokesperson Oana Lungescu.

    February 3 – in NATO headquarters they say that they expect a noticeable deterioration of the situation during the time of the interaction with journalists a NATO high official who asked that his name not be divulged, reported from Brussels a correspondent of European Truth. "Russia is ready to support the conflict in Ukraine as long as there will not be a political solution which suits Moscow. AAnd in this is the root of the problem," stated the representative of the Alliance. "No one knows how long the conflict in Ukraine will last and how specifically will be resolved. However, there are all reasons to expect that the safety situatioon in eastern Ukraine will deteriorate. And the proof of this lies not only in the events of the last few days but also in earlier facts," he added. The co-speaker also mentioned that Russia is strengthening its activity in the conflict. "The possible deterioration of the safety situation is also supported by the increaseof Russian presence in eastern Ukraine and we have valid affirmations to assuredly state that the Russian army is acting on the side of the separatists," he emphasized.

    Ivo Daalder, Michele Flournoy, John Herbst, Jan Lodal, Steven Pifer, James Stavridis, Strobe Talbott and Charles Wald

    Preserving Ukraine's Independence, Resisting Russian Aggression: What the United States and NATO Must Do

    Six Ways to Help Ukraine Resist Russia's Latest Invasion

    Add energy giant Gazprom and Putin to the sanctions list. Above all: Send military hardware Kiev urgently needs.

    Jackson Diehl

    Obama's fight with his own party over foreign policy

    Janusz Bugajski

    Arm Ukraine to Avoid Another Bosnia

    Paul Sonne

    Death Toll Mounts as Ukraine Cease-Fire Talks Break Down

    Endrew E. Kramer

    Rebels Set Sights on Small Eastern Ukraine Town

    Conflict Leaves Ukrainian Neighborhood Divided, Terrified

    Ukraine's ability to fight separatist forces is tested by economic and military challenges

    Michael R. Gordon and Eric Schmitt

    U.S. Considers Supplying Arms to Ukraine Forces, Officials Say

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

    Тарас Возняк: Геополітична ”українізація” Турецької республіки

    Тим не менше, у ХХ столітті модернізована Туреччина ввійшла в коло інтересів головних геополітичних гравців постялтинського світу як країна, по суті, Західного світу. У 1952 р. вона вступила у НАТО, 1987 р. подала заявку у ЄС.

    Турецька республіка стала одним з основних елементів західної стратегії оточення СССР і всього просовєтського соціалістичного табору не надто дружніми державами – так званою "анакондою":

    February 14: Russia’s aggression in Ukraine is part of a broader, and more dangerous, confrontation with the West

    February 14 – Prosecutor General of Ukraine in cooperation with Security Service of Ukraine has detained a former Chief of the Party of Regions Oleksandr Yefremov, – said Prosecutor General of Ukraine Viktor Shokin in his comment to Internet media "Ukrainska Pravda".

    February 14 – At 0:00 the Armed Forces of Ukraine will cease fire along the contact line, – stated the President of Ukraine Petro Poroshenko during his address from the General Staff on February 14th.

    February 14 – President of Ukraine Petro Poroshenko has said that peace agreements are in jeopardy as a result of the situation at Debaltseve lodgement. "The whole world is waiting tensely for tomorrow's morning with bated breath. Those who would like to derail the peace process at its outset, have been warned about the consequences. I am not going to say what Ukraine will do if the peace process is disrupted. I will say one thing – we will not turn another cheek if we are provoked and may the Lord forgive me for that", – said Poroshenko.

    February 14 – Battalion Donbas soldiers captured 17 fighters in the area of the village Lohvyn in Donetsk region.

    February 14 On February 14, terrorists are preparing a massive provocation, which may result in the entry of armed forces from RF. This was aired on Channel 5 by the spokesman of Sector M, Dmytro Chalyj. And they did accomplish this – they shelled with Hrads the Russian territory. Now Russia will blame the Ukrainian side for this.

    February 14 In the internet there appeared a video which testifies to the gathering of armored artillery by the Russian side from Crimea to the administrative border with Ukraine.

    February 14 – As a result of constant artillery shelling of Debaltsev by the fighters, "the city is burning", the building of the city police was hit directly by Hrad units. This was stated by the Head of the Regional Headquarters of MVS in Donetsk region, Viacheslav Abroskin.

    February 13 – 11 Ukrainian military were killed and 40 injured in the ATO area in the last 24 hours, – NSDC spokesman Andriy Lysenko.

    February 13 – According to new Minsk agreements, the city of Debaltseve should remain under Ukraine's control. However, Russian terrorists were given an order to gain control over the cities of Debaltseve and Mariupol by February 15th, – informed Deputy Minister of Defense of Ukraine Petro Mekhed: "According to information available and taking into account the fact that there has been an agreement to cease fire on February 15th (0:00), Russian troops and pro-Russian militants were ordered to occupy Debaltseve and Mariupol".

    February 13 – Soldiers of 79th brigade of Ukrainian army have detained a terrorist "Gnom" ("Dwarf") who is allegedly second in command at the detachment of Russian terrorists named "Somali". He personally participated in torturing Ukrainian military prisoners.

    February 13 – A tank battle for the village of Shyrokine and an artillery battle for the village of Stakhanka have taken place – both are located close to Mariupol, – reports Ukrainian regiment "Azov".

    February 13 – When the terrorists were shelling the town of Shchastya (Luhansk region), they killed and injured civilians at a local café.

    February 13 – Right wing party "Pravyi Sektor" believes that that any agreements with separatists are unconstitutional and thus the party reserves its right to active military operations, – stated party leader Dmytro Yarosh.

    February 13 – Russian terrorists have shelled the city of Artemivsk, which is located behind the combat line protected by Ukrainian forces.

    February 13 – 4 people were killed and 16 injured as a result of shelling by Russian terrorists at the city of Hirnyk (Donetsk oblast).

    February 13 – US Senate has passed a resolution on the release of Ukrainian pilot and member of Ukrainian Parliament Nadiya Savchenko.

    February 13 – In the last hours before the beginning of the ceasefire, foreseen by the mutual agreements in Minsk, the danger of bloodshed only increases. This was stated by the German official Gernot Erler, an advisor to Merkel on Russia, reported the Bayerischer Rundfunk: "The risk is truly very high. In the last hours before the ceasefire, there exists the danger that the sides will attempt to increase losses among each other," he said. According to him, the heightening may lead to the reality that the readiness for a ceasefire will dwindle to nothing. "There is a diffference between Minsk-1 and Minsk-2. I see more concrete definitions in the new agreement. Also, backing up the new document are three preidents and a chancellor," noted the politician.

    What Russia wants:From cold war to hot war

    Russia's aggression in Ukraine is part of a broader, and more dangerous, confrontation with the West

    Marco Bojcun: MINSK II: Land for a ceasefare, but not for pease

    Lithuania's view on Minsk2

    Putin's war on the West

    Flawed deal in Minsk

    Polish view on Minsk2

    Ukraine's other war – on corruption (NATO Review)

    Lilia Shevcova: The Kremlin Is Winning

    By Taras Kuzio

    What will the west do when Minsk-2 unravels?


    European leaders desperate to avoid going down an Iranian-style route of economic and financial sanctions and to dissuade the US from sending weapons signed a second agreement to end the fighting in Ukraine on Thursday in the Belarus capital, Minsk. But it will be as unworkable as the first Minsk agreement signed in September 2014. The new agreement has weaknesses similar to those of its predecessor and will unravel in the next few months.

    How will the weak Organisation for Security and Cooperation in Europe (OSCE) go about removing foreign troops and mercenaries? Will Russia really permit Ukraine to take control of its border next year, after local elections in March and the adoption of a new Ukrainian constitution that outlines some form regional devolution to the Donbas?

    Indeed, could elections ever be considered free and far if they are held under the barrel of a gun? With crime rampant in the separatist-controlled Donbas, will it be safe to transfer funds for social payments and pensions from Kiev to the region and for taxes to be transferred back to the central government?

    The reaction from leaders in the region was sceptical or cautious at best. Dalia Grybauskaitė, Lithuania's president, said Minsk-2 was a "weak" document; Bronisław Komorowski, Poland's president, said peace was still a faraway goal.

    The main reason Minsk-2 will not hold is that the person who began the conflict – Russian President Vladimir Putin – has not achieved his strategic goal of destroying Ukraine as an independent state. Western sanctions have not served as a deterrent.

    As Andrey Illarionov, a former economic adviser to Putin, reminded us this week:

    the goal of Putin's war against Ukraine is an attempt at the inclusion of it, Belarus, and also Russian-speaking enclaves in other countries in some kind of geopolitical union called 'the Russian world,' with the liquidation or at least the limitation of their sovereignty.

    The Donbas conflict will only end, he argues, if Putin gives up "the policy of denying the statehood, sovereignty and independence of Ukraine and other states with Russian or Russian speaking population".

    Putin has always confused Russian speakers in Ukraine with Russians, and has talked of "17m Russians" living in Ukraine. That this is a misnomer can be seen from the weak support for separatism in the six Russian-speaking regions of eastern and southern Ukraine outside the Donbas.

    US and EU leaders are unwilling to face the implications of a return to the Europe of the 1930s, with one country seeking to destroy another. They are desperate to put off the inevitable confrontation with Russia through negotiation. A year ago, when former US Secretary of State Hilary Clinton made an analogy between Nazi Germany and Putin's Russia defending their co-ethnics in other countries, she was ridiculed. But today, her critics agree with her.

    Putin's demand for Ukraine to become a federal state is a non-starter. It has no support among the Ukrainian public or its elites and is an attempt at 'Bosnianising' the country. No federal country in the world gives its provinces a veto over foreign and defence policy, as Putin is insisting the Donbas must be given in Ukraine.

    Putin's objective to install a pro-Russian leader, parliament and government presupposes the annulling of presidential and parliamentary elections held in May and October of last year that were recognised as free and fair by the OSCE, the Council of Europe and the EU. No sovereign country in the world would accept such a demand from its neighbour.

    Putin's paranoia about Nato and EU enlargement into what he views as Russia's 'zone of privileged interests' is a misnomer. Although an April 2008 Nato summit in Bucharest named Ukraine and Georgia as future members, France and Germany have said they would veto this. The EU has never offered membership to Ukraine.

    And who will persuade the Ukrainian parliament to overturn a December vote by a constitutional majority of 302 to move away from the non-bloc status that Putin wants Ukraine to return to?

    When Minsk-2 unravels, what will US and EU leaders do next?

    Ukraine will not agree to a Minsk-3. If Russia and the separatists again fail to implement the agreement, the only options open will be to remove Russia from the Swift international payments system, blacklist its president, prime minister and its foreign and defence ministers, and supply Ukraine with defensive military equipment, training and satellite intelligence.

    You can't make the same mistake twice. The second time you make it, it's no longer a mistake. It's a choice.

    Taras Kuzio is a research associate at the Centre for Political and Regional Studies, Canadian Institute for Ukrainian Studies, University of Alberta and non-resident fellow at the Center for Transatlantic Relations, School of Advanced International Relations, Johns Hopkins University.

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.