Copyright © 2024 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

A book fair in times of war

A book fair in times of war
Article by: Oleksandr Havrosh
Translated by: Mariya Shcherbinina

The publishers’ forum in Lviv was held during the most difficult time for Ukraine in its 21-year-long history. And despite nine desperate months of fighting for the very existence of Ukrainians, the capital of Halychyna in September was visited by hundreds of writers, publishers and tens of thousands of book lovers from every corner. In terms of numbers, this year’s book fair, despite the war, was not much smaller than the previous ones.

Sometimes the dead and wounded, Putin’s possible further intervention, Western sanctions were completely forgotten, and the people dived into the realm of the book headfirst. However, the unseen atmosphere of the threat from the East sometimes unexpectedly surfaced and returned them to severe reality.

One may see an advertisement for armored doors on a billboard from the marshrutka window that says: No terrorist will pass, or on Lviv oblast television, where one is invited to share their experience, you end up live among guests from the ATO. And even having stumbled into one’s hostel late in the evening, tired and exhausted, at the kitchen table, one meets an Aydar battalion fighter at the kitchen table, who came to Lviv for two weeks’ leave and is now peacefully sipping tea in camouflage, showing you pictures from combat on his laptop.

The war is everywhere: unseen, constant, threatening. It does not allow itself to be forgotten. Even if you stop looking at your newsfeed to throw it out of your subconscious, it will still catch up with you. Even at the presentation of a collective compilation of short stories Ode to Joy, which was supposed to rip us out of the shocking circumstances of today, the authors’ speeches began and ended with war.

When you find out that the person you’re sharing a room with is from occupied Donbas, you come to understand you cannot run from it. What is left is to shift your chair forward, pour a glass (what else?) and listen, listen, listen… Listen to how people would live for 1,5 months in an apartment block without water, and then without electricity or gas. How a shell fell onto the topmost floor, however, it never exploded, fortunately. How the terrorists shot a farmer before the eyes of his family next to his very own house, because he gave food to Ukrainian soldiers. Listen about thousands of militants who are buried in mass graves (the majority of them are not locals). How the city has become empty by two-thirds and even after liberation, one-third will not come back. How Donbas is slowly ‘starting to see,’ as there are less than one-third of pro-Russian shouters left. However, they are still waiting for ‘their people.’

Nobody knows what will happen next. My neighbor doesn’t know either, who in the past months lost 12 kilograms of weight and smokes two packs of cigarettes a day instead of one. “If the mercenaries return, we will have to run,” says he, even though his entire family is strewn across Donbas. However, he doesn’t want to live under their government again. He will protect his own home if he has to.

However, having talked enough about war, our further conversation slowly turns towards literature, and the argument here is no less ardent. War time has left its trace on books as well. The positive thing is the fall of book import from Russia by half, taking into account that most books in stores are Russian. Therefore the decision of the Publisher’s Forum not to give space to Russians is quite relevant, as even in Lviv there are more than enough Russian books in stores.

Meanwhile Ukrainian publishers decreased the amount of books and copies in times of bad crisis. For example, there are almost no new children’s books. However, despite the decreased volume, both the Art Palace and the square in front of it was crowded during all four days. The people bought books, even though they became more expensive (some very significantly).

Which means that Ukrainians are not only thinking about war, but about peace as well, which will definitely come after. Not panic and bite our elbows, but live in full emotion, grow intellectually and develop, construct ourselves and our own culture, become self-sufficient: this is the best response to Mordor that is coming from Moscow.

Translated by: Mariya Shcherbinina
You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

    Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

    Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

    Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

    Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

    Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

    Російська Федерація крайньо асиметрична:

    • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

    • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

    • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

    • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

    • релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

    Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

    Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

    Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

    Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

    • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

    • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

    Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

    Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

    Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

    • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

    • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

    • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

    • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

    Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

    Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

    Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

    І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

    Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

    • збереженні монополій на нафто-газових ринках;

    • прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

    • утримуванні цін на нафту та газ;

    • блокуванні енергетичної революції;

    • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

    А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

    • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

    • якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

    • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

    • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

    • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

    • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

    • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

    • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

    • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

    January 29: Approximately 40 judges of various courts have refused to endure civil servant screening

    January 28 – 3 Ukrainian military were killed and 15 injured in the ATO area in the last 24 hours, – informed NSDC spokesman Andriy Lysenko.

    January 28 – The terrorists and Russian Armed Forces have been accumulating forces at Debaltsevo foothold – currently there are approximately 2500 people with military equipment, whereas militants in Horlivka have been instructed to prepare for defense actions.

    January 28 – Approximately 40 judges of various courts have refused to endure civil servant screening, – stated Ukrainian Justice Minister Pavlo Petrenko: "There are about 40 judges of various courts, whom we are prepared to dismiss, because they refused to go through the screening and provide information about themselves".

    January 28 – All international "platforms" continue to discuss the shelling of Mariupol (e.g. UN Security Council, Permanent Council of the OSCE, the Council of Europe, extraordinary meeting of the EU foreign ministers (to be held on January 29th). "We have provided evidence of who committed this act of terrorism. It is beyond the scope of terrorism definition. It is a crime against humanity. We have started to work on getting those who committed this crime to where they belong – namely The Hague, International criminal Court", – said the Minister of Foreign Affairs of Ukraine Pavlo Klimkin. "We will not repeat mistakes made by our friends and partners, especially Georgia, by immediately presenting its case to the International Court of Justice, and it was rejected on formal grounds", – assured the Minister.

    January 28 – Russia forced an arrested resident of the Crimea out of his Ukrainian citizenship. Simferepol court refused Oleksandr Kolchenko his request to keep the citizenship of Ukraine.

    January 28 – When the residents of Zholobok village, which is occupied by Russian soldiers and militants, were being evacuated, one of the cars detonated near Ukrainian checkpoint. People who were in the car, where the bomb was planted, are currently at the hospital of Lysychansk.

    Rebirth of the Ukrainian Nation

    http://euromaidanpress.com/2015/01/24/the-real-birth-of-the-ukrainian-nation/

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.