Putin ‘played no less role’ in creation of ISIS than Stalin did in rise of Nazis, Shmulyevich says

Putin and Obama at G20 meeting
Putin ‘played no less role’ in creation of ISIS than Stalin did in rise of Nazis, Shmulyevich says


Vladimir Putin should be compared with Stalin rather than with Hitler, Avraam Shmulyevich says, not only because he is seeking to use an east-west alliance to legitimize his seizure of territory but also because Putin has played “no less a role” in the creation of ISIS than the Soviet dictator did in “the strengthening of German fascism.”

President of Israel's Institute for Eastern Partnership Rabbi Avraam Shmulyevich
President of Israel's Institute for Eastern Partnership Rabbi Avraam Shmulyevich

In an interview with Kseniya Kirillova posted on Krym.Realii, the Israeli rabbi and analyst approaches this issue with great caution, indicating what is known and what is only suspected because the Russian government has done little or nothing to dispel the suspicions its actions have generated.

“Radical Islamism began with the invasion of the USSR into Afghanistan,” the Israeli analyst says. “All the more radical Islamists including Ben Laden came out of the struggle with the Soviet Union. The second push to the growth of radicalism was given by the invasion of Russia into Chechnya.” In both cases, the Islamists saw Moscow as the enemy.

At the same time, “the largest number of ISIS militants are being recruited from Russia and the other countries of the post-Soviet space,” he says. “In part, this is connected with the fact that over the course of many years, the Russian special services have ‘pushed’ their own Islamists toward Syria and Iraq, putting before them the choice: emigration, jail or murder.”

“Of course,” Shmulyevich says, “we do not know the motives of the FSB in this: did they only want to cleanse their own territory of unsuitable elements or did they intend to strengthen ISIS. But whatever the case, it remains a fact that precisely the Russian special services sent there the most motivated and educated contingent of militants.”

The Israeli analyst says that he does not now have “any data about how much the Russian special services are today using their old ties with the Islamic State… or even how much ‘the Islamic underground’ in Russia is controlled by the special services.”

“However, if Russia wants to avoid accusations of cooperating with ISIS, it should at a minimum clarify this issue.” Instead, “Moscow in the course of several years has created ‘a green corridor’ for the militants who want to join the terrorists.” Moreover, Russian agencies undoubtedly have large dossiers on these people and “one would like to understand how they are using these.”

At present, Shmulyevich continues, “we can reliably assert only that Russia extended its hand toward the creation of ISIS” and “undoubtedly has some levers of influence” on the group. But that alone does not mean that Moscow necessarily is behind any particular action of the Islamic State.

Yet another fact which “does not speak in Russia’s favor,” Shmulyevich continues, is that it is precisely the country “which stands at the origins of Arab terrorism;” and “all those methods which Islamist terrorists use now, including the seizure of planes and suicide bombers were developed by the KGB and its satellites” in Soviet times.

Despite that, he says, he is “not inclined to consider that Putin stands behind the Paris terrorist attacks and supposes that they were completely organized by ISIS itself. However, “the Russian leader used the tragedy in his own interests to the maximum extent possible” and is seeking “to convince the West that Russia has become a reliable ally in the struggle with terrorism.”

The Kremlin leader is having success in that regard, especially since he appears to have accepted the idea that his ally Assad will have to leave office. But that will create problems for him: he will have to assume the difficult task of providing security in the region. At the same time, if he gets bases there, he will have achieved a longstanding Russian dream.

And “it is possible,” Shmulyevich continues, that the price for all this that Putin will extract from the West is Ukraine. Already it appears that “unfortunately” the West is moving in the direction on Ukraine that Moscow wants, and that risk “will increase with each new ISIS terror attack.”

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Leave a Reply
    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    Тарас Возняк: Англосаксонські геополітичні тренди і війна в Україні

    Континент у вигляді першої імперії Наполеона програв. Але не перестав розвиватися і усвідомлювати та пробувати реалізовувати свої інтереси.

    Наступною потугою, яка почала загрожувати тогочасній Імперії Світового океану – Британській імперії – стала об'єднана Отто фон Бісмарком Німецька імперія. Властиво доволі проблематично називати Німецьку імперію імперією. Тим більше – порівнювати її з першою імперією Наполеона, яка справді на імперських засадах об'єднувала таку різноманітну Європу. Німецька імперія творилася вже в епоху, коли поставали націоналізми. Німецька імперія вже не апелювала до ідеалів Великої Французької революції, традиції республіканізму чи по-наполеонівськи тлумаченого імперства. Вона апелювала до "німецькості" – мови, землі, крові, духу народу тощо. Тому Німецька імперія мала природні рамки. Вона була скута етнічним розселенням німецькомовного населення Європи.

    Для того, щоб вийти за ці межі, їй була потрібна війна у Європі. Саме тому Німеччина спровокувала Першу та Другу світові війни.

    Чи були вони неминучими? Звичайно. Це була чергова спроба Континенту об'єднатися. Однак від самого початку це об'єднання Європейського континенту (чи ширше – Світового острова) відбувалося на приречених на поразку основах. Німецький націоналізм не міг стати основою об'єднання Європи. Особливо у перверсивних нацистських формах.

    Але ніщо не вічне.14 серпня 1941 року американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку ХХ століття перебралися з Британії у США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Британській імперії було підписано вирок. Вона стала Об'єднаним.

    Та спроби об'єднати ресурси і потугу Світового острова не припинялися.

    Принагідно тут можна згадати і реалізований Йосифом Сталіним (Йосиф Джугашвілі, 1879-1953) проект об'єднання Європи (принаймні частково) під протекторатом СССР. Хоча і цей проект базувався, як і нацистський, на неефективному комуністичному фундаменті, тому теж був приречений на поразку. Що і сталося з розпадом комуністичного табору та самого СССР.

    Останньою і, здається, доволі успішною спробою об'єднати Європу став проект створення Європейського союзу.

    Сучасне об'єднання Європи відбувається за інших обставин і на іншому фундаменті.

    По-перше, у Світовому океані відбулися значні зміни. Формально за результатами Другої світової війни Британська імперія зникла. Однак не могли зникнути інтереси "народів моря". А отже, не могла зникнути й Імперія Світового океану. 14 серпня 1941 року Імперією Світового океану вже формально стали США.

    США перейняли, продовжили і розвинули традиції Імперії Світового океану. На сьогодні, попри велике значення Світового океану як об'єднавчого чинника, розуміння простору, океану було переосмислене. Якщо колись це були саме моря та океани – Світовий океан у прямому сенсі слова сполучав Австралію, Велику Британію та Канаду, то тепер їх єднає багато інших океанів: інформаційний, ментальний, мовний, ринковий тощо.

    На наших очах англійська мова стала мовою світу, на наших очах по всьому світу ширяться різного роду стандарти та формати, світ ментально стає ближчим. Постав світовий ринок – колись він тримався на дорогах та океанах, а тепер на Інтерненті та SWIFTі (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – без них ми вже не можемо вести жодного більш-менш серйозного підприємництва. Світові океани тепер зовсім інші.

    Сьогодні США єднають острови у Світовому океані, які ми називаємо континентами, по-іншому.

    Світовий океан вихлюпнувся у космос – сьогодні ми банально поєднані не лише інформаційними каналами, але й системами GPS, без яких скоро взагалі не зможемо обходитися.

    А що ж Континент, Світовий острів? Він, звісно залишився. Але він уже функціонує в інших контекстах – він не може ігнорувати того, що змінився сам Світовий океан.

    Хоча у старому сенсі слова світовий острів складається з трьох головних складових: ЄС, РФ, КНР.

    Вони є хребтом Світового острова у традиційному сенсі слова.

    Але у новітньому сенсі слова і ЄС, і РФ, і КНР втягнуті/зв'язані цілою системою зв'язків через новітні об'єднуючі простори з сучасним Світовим океаном. Так само втягується у цей простір і решта світу.

    Світовий океан трансформувався, тому і старий традиційний світовий острів змушений, хоче він того чи ні, інтегруватися у Новітню Імперію Світових океанів. І цією Новітньою Імперією Світових океанів вже теж не є тільки США – вона починає охоплювати весь світ. Вона є синтетичним тілом зі складною організацією, яка постає не з огляду на чиюсь волю – вона давно вже є об'єктивним світовим процесом. Дехто називає його глобалізацією.

    Однак не всі розуміють, наскільки глибинно ці зміни міняють конструкцію світу. Наразі найбільше проблем є з застарілим мисленням режиму, що панує у Росії. Російська Федерація, хоче чи не хоче, неминуче інтегрується у Новітніх Світових океанах. Однак ретроградний режим Владіміра Путіна пробує мислити по-старому, повернути світ до старої геополітичної констеляції часів Маккіндера – він пробує ігнорувати новітні виміри Світового океану.

    Причин цього багато – це і особиста неосвіченість російської провідної верстви, і особиста неосвіченість Путіна.

    Але результатом цього всього є те, що Путін по-старосвітськи пробує зібрати нову континентальну коаліцію проти Новітньої Імперії Світових океанів.

    А тому апелює до Китаю, апелює до частини Європи, пробує розколоти ЄС. Разом з тим шукають союзників і клієнтів/агентів серед європейських правих радикалів, які застрягли у націоналістичному минулому, європейських ліваків, які втратили зв'язок з реальністю, частини європейських корупціонерів і т.д.

    На перспективу Новітня Імперія Світових океанів, звісно, інтегрує в себе партикулярні острови і їх уламки – як-от Північну Корею.

    І ще раз підкреслю, що США наразі є центром цього інтеграційного процесу, однак цей процес, який ми поетично називаємо Новітньою Імперією Світових океанів, до них не зводиться – це загальносвітовий процес. Ми не знаємо навіть того, чи центром Новітньої Імперії Світових океанів буде англосаксонський світ. Можливо, Китай – чому ні? Вже сьогодні цивілізаційний і, відповідно, інтеграційний центр глобалізованого світу змістився з англо-саксонської північної Атлантики (ХХ сторіччя) у басейн Тихого океану – збулося передбачення Генрі Кісінжера сорокарічної давності. Тож Шанхай на перспективу може спокійно конкурувати з Нью-Йорком.

    Однак на те, щоб центр Новітньої Імперієї Світових океанів змістився так, як передбачає Генрі Кіссінжер, ще потрібен час. А наразі ми маємо справу з рецидивом Путіна – рецидивом архаїчного підходу до облаштування світу.

    Цей рецидив є спробою повернення до сформованої у Ялті 1945 року конструкції світу, яка була балансом Світового океану і Суші, США+, і СССР+.

    І цього разу Україна опинилася між Новітньою Імперією Світових океанів і ретроградним режимом Путіна. А тому ми повинні розуміти і цілі, і можливості обох сторін протистояння. По-суті, розібратися з диспозицією сил.

    А це диспозиція в морі, на суші, в повітрі, у інформаційному просторі, у світовій економіці, у культурно-ментальному просторі.

    Це тільки кілька прикладів новітніх океанів, де точиться сучасна війна. Інструментів і просторів, які вони породжують, набагато більше, ось хоча б деякі з них: Hollywood, Internet, Facebook, Scype, Fashion, McDonald тощо – ось чому ми сьогодні маємо вести мову не про Світовий і підводні човни у ньому, а про Світові океани – світ розширився в інші виміри. І, відповідно, поширила свої впливи в і через них Новітня Імперія Світових океанів.

    Якщо відійти від футурологічних візій до більш заземлених реалій заявленої теми – англосаксонських геополітичних трендів, то глобалістичний тренд Світових океанів є тільки одним із них. Новітня Імперія Світових океанів є тільки однією великою геополітичною ідеєю, якою були і є опановані спадкоємці Британської імперії – тепер це США+.

    На Британських островах, які так чи інакше були ізольованими від континенту, процвітала і друга геополітична ідея, яка полягала в ізоляціоналізмі.

    На Британських островах цей ізоляціоналізм має природну і глибоко в минуле закорінену традицію.

    Цю ізоляціоністську ідею британські колоністи привезли з собою і у США. Врешті колонії Нової Англії розпочали свою незалежну політичну історію з відокремлення від Великої Британії. Значна частина історії США була історією ізоляціонізму. У світову історію як світовий гравець США ввійшли тільки під час Першої та Другої світових війн. За їхніми результатами США стали не лише гравцем світового рівня, а й світовим лідером – лідером дедалі складнішого інтеграційного процесу, який ми називаємо Імперією Світового океану.

    Тоді ж було розбито і сподівання Німеччини (тоді нацистського Третього Райху) стати Континентальною Імперією.

    Натомість після Другої світової війни цей план був реалізований, чи майже реалізований, СССР. СССР не лише окупував пів-Європи та чверть Німеччини, але й на якийсь час зблизився з КНР – і таким чином комуністичний континентальний проект охопив ледь не весь Світовий острів.

    March 19: A year after Annexation of Crimea

    March 19 – Security Service of Ukraine (SSU) has issued a warning about the militants preparing provocations for Friday in order to be able to resume hostilities.

    March 19 – Broadcast of Ukrainian TV channels has resumed at the occupied territories (namely "Channel 5", Espresso TV and Radio 24 is now broadcasting in Donetsk), – stated the Minister of Information Policy Yuriy Steys at a briefing. According to Stets, Poland has provided free transmitters, which, in addition to supporting the broadcast of Ukrainian channels, can also suppress frequencies used by the separatists.

    March 19 – Missile systems "Iskander", which Russia has deployed to Kaliningrad, are able to get to reach European capitals, even Berlin, – said Lithuanian President Dalia Grybauskaitė in Brussels (reports Delfi.lt).

    March 19 – Malaysian "Boeing" MH17 flight was shot down by a missile "Buk", made in Russia, – writes Dutch media RTL Nieuws citing an expert.

    Corrupt, cash-strapped and lacking skill: the Ukraine army Britons come to train

    A year after Annexation of Crimea

    Absolute schizophrenia in Kadyrov's Chechnya

    Dutch TV reports fragment from crash matches Russian-made rocket

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

    Ads are disabled for Euromaidan patrons.

    Support us on Patreon for an ad-free experience.

    Already with us on Patreon?

    Enter the code you received on Patreon or by email to disable ads for 6 months

    Invalid code. Please try again

    Code successfully activated

    Ads will be hidden for 6 months.