Dmitry Tymchuk’s Military Blog: Summary – September 3, 2014

Dmitry Tymchuk’s Military Blog: Summary – September 3, 2014

Brothers and sisters!

Here’s the Summary for September 3, 2014 (for previous summary, please see Summary for September 2, 2014).

The bad news:

1. The Ukrainian troops are challenged with a task which they weren’t used to during the period of the ATO [anti-terrorism operation]: positional defense.

This entire time we’ve had a sort of semi-guerrilla war, in which we bet on maneuvers and raids. It worked while mostly local terrorists and Russian mercenaries fought against our forces. But now, when Donbas has suddenly ended up full of Russian regular troops, the main task of our command is to save their units from the boilers that have formed, the regrouping of forces, and withdrawal into defense – in order to then prepare an offensive.

The bad news is that the Russian-terrorist troops will take advantage of this operative pause in order to reinforce their positions: plus the Russians have more than enough reserve troops at the border. Of course, we can still hope for a “peaceful settlement,” which, it seems, is what the Ukrainian government is counting on – but it is quite doubtful whether the conditions of the terrorists turn out to be acceptable.

Under these conditions, the number of currently mobilized soldiers and volunteers is definitely insufficient for further action. Whereas, putting thousands of newly mobilized servicemen under the gun – is not the best political move before the elections. How Ukrainian leadership will operate under these conditions – is anyone’s guess.

2. A strange picture is forming. Putin, now and then, throws around extraordinary statements, and Peskov runs around after him explaining that Putin has been misunderstood. So it was with his “taking Kyiv within two weeks,” and today with his statement about the “agreement on a permanent ceasefire in Donbas.”

I understand that his joy over the occupation of Crimea made irrevocable changes to Putin’s psyche – a kind of aphasia. His mental mechanisms for language are evidently violated – he clearly and distinctly says one thing, but meanwhile he means something completely opposite.

Kremlin guys, please urgently get your boss a sensible neurolinguist. I feel sorry for the guy. And it remains a mystery how Peskov understands what Putin wanted to say. Looks like the bastard learned to read his master’s thoughts. Later Putin spoke of his “peace plan:” to withdraw Ukrainian troops, to cease fire, to not in any way interfere with the terrorists under the cover of Russian troops from settling on occupied territories. In short, Putin’s plan is a clear plan to deprive Ukraine of Donbas and turn the latter into a new Transnistria. Which is what we have said many times.

3. Throughout the past three days we, the Information Resistance group, have been trying to find at least a hint of informational-psychological action (actions, operations, it makes no difference) of our profiling structures to deliver to the Russian soldiers in Ukraine and Russian society information on the status of the occupants. Alas, to no avail. Obviously, even if such actions are carried out (we have had quite a powerful informational-psychological operations structure within the Ministry of Defense since the beginning of March), they are very secretive. I would say, too much so.

Meanwhile we shouldn’t underestimate the actions aimed to demoralize the enemy and society of the opposing country. It is an integral part of all modern military operations.

The bottom line is that Russian troops invading Ukraine are criminals not only from the point of view of international law, but in fact Russian as well. As is known, after the annexation of Crimea, the decision of the Russian Federation Council to send troops into Ukraine was cancelled. Therefore, there is no legal justification for the current location of Russian troops in Donbas at all. I am convinced that nobody will ever be able to find written orders to invade – the Russian KGB leadership will take care of that.

In practice this means that the Russian soldiers will never receive the status of combatants, neither social ‘bonuses,’ in the case of the Russian occupier’s injury or death, and their families shouldn’t even dream of any kind of state pensions.

Esteemed Russian aggressors, your Head Commander has set you up stupidly, they won’t hang little medals around your necks for Donbas like they did for Crimea. On the contrary: should Putin’s mood or the government in Russia change, you will become war criminals in your own country.

Communicating this simple and enlightened thought to the Russians is needed.

read more

By Dmitry Tymchuk, Coordinator, Information Resistance
Translated and edited by Voices of Ukraine

 

 

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Leave a Reply
    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

    Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

    Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

    Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

    Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

    Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

    Російська Федерація крайньо асиметрична:

    • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

    • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

    • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

    • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

    • релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

    Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

    Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

    Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

    Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

    • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

    • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

    Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

    Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

    Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

    • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

    • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

    • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

    • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

    Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

    Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

    Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

    І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

    Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

    • збереженні монополій на нафто-газових ринках;

    • прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

    • утримуванні цін на нафту та газ;

    • блокуванні енергетичної революції;

    • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

    А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

    • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

    • якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

    • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

    • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

    • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

    • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

    • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

    • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

    • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

    Ads are disabled for Euromaidan patrons.

    Support us on Patreon for an ad-free experience.

    Already with us on Patreon?

    Enter the code you received on Patreon or by email to disable ads for 6 months

    Invalid code. Please try again

    Code successfully activated

    Ads will be hidden for 6 months.