How the Ukrainian diaspora in Estonia helps fend off Russia’s hybrid war

How the Ukrainian diaspora in Estonia helps fend off Russia’s hybrid war


During the years after the Euromaidan Revolution, a powerful volunteer movement formed in Ukraine. Volunteers helped the army, the reform process, and fight against corruption, and took part in other important changes. However, there are volunteer movements not only within the country. The Ukrainian diaspora has also been very active during these years. Euromaidan Press found out how the life of Ukrainian community in Estonia has been affected by the war in Donbas and what drives Ukrainians in Estonia to help their motherland. For that, we talked to Volodymyr Palamar, the Head of the Association of Ukrainian organizations in Estonia.

Volodymyr Palamar, the Head of the Association of Ukrainian organizations in Estonia

There are 28,000 Ukrainians in Estonia. 4,000 out of them are citizens of Ukraine. The rest have other passports.

Ukrainian organizations on the map of Estonia

Palamar moved to Estonia to study after graduating from school in Ukraine. In Tallinn, he owns a business. As a volunteer, he promotes Ukrainian culture in Estonia. The Association he heads is the coordinating organization for Ukrainian communities in Estonia.

“We direct the activities of such organizations for maintaining the identity, the language, and the culture which already became a part of Estonian culture,” says Palamar.

Now he considers Estonia as his second motherland, as he spent the biggest part of his life there and it became the motherland for his children. Still, supporting Ukraine is among Plamar's priorities.

He took us to Ukrainian weekend school in Tallinn. It is full of Ukrainian symbols, children's works, cups, and medals won by the teams of Ukrainian kids at different kinds of competitions. He shows every corner in of the small premises with pride – takes paintings from the boxes, explains the maps and pictures on the walls.

There are other Ukrainian weekend schools in different cities of Estonia. The Association coordinates 6 of them. Children there learn the Ukrainian language and culture. There are also two classes with the optional learning of Ukrainian language in the state gymnasiums.

The Association receives some support from Estonian Ministry of Education – for the school’s retention, taxes, salaries for teachers and some materials.

Switching the focus after breakout of Donbas war

Just before the war in Ukraine broke out, the Ukrainian community in Estonia was working on establishing a monument to Taras Shevchenko, a 19th-century Ukrainian poet who is a symbol of Ukraine and its fight for independence.

“We found out that he was traveling from Saint-Petersburg to Stockholm, but became ill and was taken from the ship with a fever. He was treated in Tallinn and during this period started to write his famous poem Hamaliya. So there was an Embassy initiative to create a monument,” tells Palamar.

As Tallinn is a historical city it is not that easy to receive a permission for establishing a monument there. However, Ukrainian activists went through all the bureaucratic procedures. The plan was approved. A memorial stone has been taken from Ukraine and established on a crowded place in Tallinn.

The activists invited a Ukrainian artist to create the monument and started to collect money for it. The concept foresaw that there will be a shadow of Shevchenko in a boulder. The Head of the Association explains its meaning:

“The idea was that we are not invaders. It means that such a famous person of the world who was a Ukrainian, was in this country, left a shadow here, and went home.”

In the middle of the process, establishing the monument was stuck because of the lack of funds. The money collected by the activists went for work of a sculptor, the materials, and then for the soldiers at the front line of Ukraine, in particularly, for the volunteer battalions. That is how the events in Ukraine corrected the plans of the diaspora.

Another aspect of the life of Ukrainians in Estonia after the beginning of the war is that there is often misunderstanding between them and Russians, who make up about 25% of Estonian population. Talking about himself, Palamar says when he starts to describe what has happened in eastern Ukraine, some people understand him:

“I give examples of killings of innocent people, military hardware which was involved in this war, horrible traps for the Ukrainian army.” He stopped communicating with those who don’t understand.

Helping Ukraine

Palamar says that he tries to not dive deep into political events. In terms of helping Ukraine, he and his community friends chose the direction of medicine.

Palamar cooperates with Ukrainian initiatives, for example Estonian organization Vaba Ukraina. Also he told us about the initiative of Estonian Ministry of Defense and government on treating wounded. To date 64 wounded have been treated there.

Palamar and his colleagues care about those whom they sent help and try to find out where they are and what else they need.

Once, his friend visiting Kyiv told him that her media colleagues work in the warzone, but don’t have helmets. Ukrainians in Estonia collected helmets, wrote down their phone numbers on them, and sent them to Ukraine. The helmets were used by soldiers as well.

“One of them has ended up near Debalteseve, then in Donersk, and in some other places. The guys wanted to figure out where this helmet came from – nobody who wore it was even injured. So they called us. For us it was very emotional. We did not know whether we should cheer or to be sad.”

The most recent support for Ukraine from Estonian volunteers was a dentist chair for surgery - there are a lot of soldiers who come back from war with face injuries.

Palamar becomes modest when talking about their help, but says that not helping is not an option:

“We do not ask ourselves what the state should do for us. We ask what did I do for the state. It is easier to live when you do something, something good for someone. Also we understand that there are complicated processes of the state’s management, so we do not ask anything from the state.”

He also expresses his respect for all the other volunteers inside and outside Ukraine:

“I am not sure that other nations would do the same for their states. They took a heavy burden from the state and gave it an opportunity to reboot – to give an opportunity to its army and other institutions to become as they should be.”

Still, he has a small request:

“If somebody can help us with modern textbooks of the Ukrainian language, history, we will be very glad. As we understand that the language use changes. Another thing we need is banduras for our school band. So far, we can't afford it.”

From time to time, Volodymyr Palamar visits Ukraine. He is disappointed that people in the country are very into politics. However, he also emphasizes that the steps Ukraine made during the last 3 years are visible.


Read also:

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here



    Leave a Reply
    Euromaidan Press

    We are an independent media outlet that relies solely on advertising revenue to sustain itself. We do not endorse or promote any products or services for financial gain. Therefore, we kindly ask for your support by disabling your ad blocker. Your assistance helps us continue providing quality content. Thank you!

    Related Posts

    Тарас Возняк: Англосаксонські геополітичні тренди і війна в Україні

    Континент у вигляді першої імперії Наполеона програв. Але не перестав розвиватися і усвідомлювати та пробувати реалізовувати свої інтереси.

    Наступною потугою, яка почала загрожувати тогочасній Імперії Світового океану – Британській імперії – стала об'єднана Отто фон Бісмарком Німецька імперія. Властиво доволі проблематично називати Німецьку імперію імперією. Тим більше – порівнювати її з першою імперією Наполеона, яка справді на імперських засадах об'єднувала таку різноманітну Європу. Німецька імперія творилася вже в епоху, коли поставали націоналізми. Німецька імперія вже не апелювала до ідеалів Великої Французької революції, традиції республіканізму чи по-наполеонівськи тлумаченого імперства. Вона апелювала до "німецькості" – мови, землі, крові, духу народу тощо. Тому Німецька імперія мала природні рамки. Вона була скута етнічним розселенням німецькомовного населення Європи.

    Для того, щоб вийти за ці межі, їй була потрібна війна у Європі. Саме тому Німеччина спровокувала Першу та Другу світові війни.

    Чи були вони неминучими? Звичайно. Це була чергова спроба Континенту об'єднатися. Однак від самого початку це об'єднання Європейського континенту (чи ширше – Світового острова) відбувалося на приречених на поразку основах. Німецький націоналізм не міг стати основою об'єднання Європи. Особливо у перверсивних нацистських формах.

    Але ніщо не вічне.14 серпня 1941 року американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку ХХ століття перебралися з Британії у США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Британській імперії було підписано вирок. Вона стала Об'єднаним.

    Та спроби об'єднати ресурси і потугу Світового острова не припинялися.

    Принагідно тут можна згадати і реалізований Йосифом Сталіним (Йосиф Джугашвілі, 1879-1953) проект об'єднання Європи (принаймні частково) під протекторатом СССР. Хоча і цей проект базувався, як і нацистський, на неефективному комуністичному фундаменті, тому теж був приречений на поразку. Що і сталося з розпадом комуністичного табору та самого СССР.

    Останньою і, здається, доволі успішною спробою об'єднати Європу став проект створення Європейського союзу.

    Сучасне об'єднання Європи відбувається за інших обставин і на іншому фундаменті.

    По-перше, у Світовому океані відбулися значні зміни. Формально за результатами Другої світової війни Британська імперія зникла. Однак не могли зникнути інтереси "народів моря". А отже, не могла зникнути й Імперія Світового океану. 14 серпня 1941 року Імперією Світового океану вже формально стали США.

    США перейняли, продовжили і розвинули традиції Імперії Світового океану. На сьогодні, попри велике значення Світового океану як об'єднавчого чинника, розуміння простору, океану було переосмислене. Якщо колись це були саме моря та океани – Світовий океан у прямому сенсі слова сполучав Австралію, Велику Британію та Канаду, то тепер їх єднає багато інших океанів: інформаційний, ментальний, мовний, ринковий тощо.

    На наших очах англійська мова стала мовою світу, на наших очах по всьому світу ширяться різного роду стандарти та формати, світ ментально стає ближчим. Постав світовий ринок – колись він тримався на дорогах та океанах, а тепер на Інтерненті та SWIFTі (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – без них ми вже не можемо вести жодного більш-менш серйозного підприємництва. Світові океани тепер зовсім інші.

    Сьогодні США єднають острови у Світовому океані, які ми називаємо континентами, по-іншому.

    Світовий океан вихлюпнувся у космос – сьогодні ми банально поєднані не лише інформаційними каналами, але й системами GPS, без яких скоро взагалі не зможемо обходитися.

    А що ж Континент, Світовий острів? Він, звісно залишився. Але він уже функціонує в інших контекстах – він не може ігнорувати того, що змінився сам Світовий океан.

    Хоча у старому сенсі слова світовий острів складається з трьох головних складових: ЄС, РФ, КНР.

    Вони є хребтом Світового острова у традиційному сенсі слова.

    Але у новітньому сенсі слова і ЄС, і РФ, і КНР втягнуті/зв'язані цілою системою зв'язків через новітні об'єднуючі простори з сучасним Світовим океаном. Так само втягується у цей простір і решта світу.

    Світовий океан трансформувався, тому і старий традиційний світовий острів змушений, хоче він того чи ні, інтегруватися у Новітню Імперію Світових океанів. І цією Новітньою Імперією Світових океанів вже теж не є тільки США – вона починає охоплювати весь світ. Вона є синтетичним тілом зі складною організацією, яка постає не з огляду на чиюсь волю – вона давно вже є об'єктивним світовим процесом. Дехто називає його глобалізацією.

    Однак не всі розуміють, наскільки глибинно ці зміни міняють конструкцію світу. Наразі найбільше проблем є з застарілим мисленням режиму, що панує у Росії. Російська Федерація, хоче чи не хоче, неминуче інтегрується у Новітніх Світових океанах. Однак ретроградний режим Владіміра Путіна пробує мислити по-старому, повернути світ до старої геополітичної констеляції часів Маккіндера – він пробує ігнорувати новітні виміри Світового океану.

    Причин цього багато – це і особиста неосвіченість російської провідної верстви, і особиста неосвіченість Путіна.

    Але результатом цього всього є те, що Путін по-старосвітськи пробує зібрати нову континентальну коаліцію проти Новітньої Імперії Світових океанів.

    А тому апелює до Китаю, апелює до частини Європи, пробує розколоти ЄС. Разом з тим шукають союзників і клієнтів/агентів серед європейських правих радикалів, які застрягли у націоналістичному минулому, європейських ліваків, які втратили зв'язок з реальністю, частини європейських корупціонерів і т.д.

    На перспективу Новітня Імперія Світових океанів, звісно, інтегрує в себе партикулярні острови і їх уламки – як-от Північну Корею.

    І ще раз підкреслю, що США наразі є центром цього інтеграційного процесу, однак цей процес, який ми поетично називаємо Новітньою Імперією Світових океанів, до них не зводиться – це загальносвітовий процес. Ми не знаємо навіть того, чи центром Новітньої Імперії Світових океанів буде англосаксонський світ. Можливо, Китай – чому ні? Вже сьогодні цивілізаційний і, відповідно, інтеграційний центр глобалізованого світу змістився з англо-саксонської північної Атлантики (ХХ сторіччя) у басейн Тихого океану – збулося передбачення Генрі Кісінжера сорокарічної давності. Тож Шанхай на перспективу може спокійно конкурувати з Нью-Йорком.

    Однак на те, щоб центр Новітньої Імперієї Світових океанів змістився так, як передбачає Генрі Кіссінжер, ще потрібен час. А наразі ми маємо справу з рецидивом Путіна – рецидивом архаїчного підходу до облаштування світу.

    Цей рецидив є спробою повернення до сформованої у Ялті 1945 року конструкції світу, яка була балансом Світового океану і Суші, США+, і СССР+.

    І цього разу Україна опинилася між Новітньою Імперією Світових океанів і ретроградним режимом Путіна. А тому ми повинні розуміти і цілі, і можливості обох сторін протистояння. По-суті, розібратися з диспозицією сил.

    А це диспозиція в морі, на суші, в повітрі, у інформаційному просторі, у світовій економіці, у культурно-ментальному просторі.

    Це тільки кілька прикладів новітніх океанів, де точиться сучасна війна. Інструментів і просторів, які вони породжують, набагато більше, ось хоча б деякі з них: Hollywood, Internet, Facebook, Scype, Fashion, McDonald тощо – ось чому ми сьогодні маємо вести мову не про Світовий і підводні човни у ньому, а про Світові океани – світ розширився в інші виміри. І, відповідно, поширила свої впливи в і через них Новітня Імперія Світових океанів.

    Якщо відійти від футурологічних візій до більш заземлених реалій заявленої теми – англосаксонських геополітичних трендів, то глобалістичний тренд Світових океанів є тільки одним із них. Новітня Імперія Світових океанів є тільки однією великою геополітичною ідеєю, якою були і є опановані спадкоємці Британської імперії – тепер це США+.

    На Британських островах, які так чи інакше були ізольованими від континенту, процвітала і друга геополітична ідея, яка полягала в ізоляціоналізмі.

    На Британських островах цей ізоляціоналізм має природну і глибоко в минуле закорінену традицію.

    Цю ізоляціоністську ідею британські колоністи привезли з собою і у США. Врешті колонії Нової Англії розпочали свою незалежну політичну історію з відокремлення від Великої Британії. Значна частина історії США була історією ізоляціонізму. У світову історію як світовий гравець США ввійшли тільки під час Першої та Другої світових війн. За їхніми результатами США стали не лише гравцем світового рівня, а й світовим лідером – лідером дедалі складнішого інтеграційного процесу, який ми називаємо Імперією Світового океану.

    Тоді ж було розбито і сподівання Німеччини (тоді нацистського Третього Райху) стати Континентальною Імперією.

    Натомість після Другої світової війни цей план був реалізований, чи майже реалізований, СССР. СССР не лише окупував пів-Європи та чверть Німеччини, але й на якийсь час зблизився з КНР – і таким чином комуністичний континентальний проект охопив ледь не весь Світовий острів.

    Ads are disabled for Euromaidan patrons.

    Support us on Patreon for an ad-free experience.

    Already with us on Patreon?

    Enter the code you received on Patreon or by email to disable ads for 6 months

    Invalid code. Please try again

    Code successfully activated

    Ads will be hidden for 6 months.