Copyright © 2021 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

“Наше обурення прокремлівськими тенденціями керівництва було проігноровано”: українські вчені про закриття Київського офісу Інститут Кенана

Катерина Смаглій, колишня директорка Київського офісу Інститут Кенана, говорить під час події інституту 26 лютого 2018. Фото: fb.com/Kennan.Kyiv
“Наше обурення прокремлівськими тенденціями керівництва було проігноровано”: українські вчені про закриття Київського офісу Інститут Кенана
Article by: Відкритий лист українських вчених
Euromaidan Press публікує відкритий лист українських вчених з приводу рішення центру Центру Вудро Вілсона закрити Київський офіс Інституту Кенана. Рішення було прийняте після того, як в Україні розгорівся скандал після того, як Центр звільнив директорку Київського офісу та назначив Михайла Мінакова на посаду головного дослідника з питань України в Інституті Кенана. Цей лист також доступний англійською.

1 березня 2018 року президентка Центру Вудро Вілсона Джейн Гарман оголосила про закриття Київського офісу Інституту Кенана, який упродовж двадцяти років сприяв поглибленню академічної співпраці між Україною та США. Це рішення було ухвалено одразу після того, як абсолютна більшість членів української асоціації випускників дослідницьких програм Інституту Кенана направила членам його Наглядової ради відкритого листа, висловивши незгоду з прокремлівським ухилом інституту та необґрунтованим звільненням директорки його Київського офісу, доктора Катерини Смаглій.

Поспіх, із яким керманичі чільного американського аналітичного центру вирішили закрити активну і успішну інституцію в Україні, став для нас іще одним неприємним свідченням відсутності відкритого, професійного та незаанґажованого діалогу щодо зазначених у нашому листі тривожних тенденцій у роботі Інституту Кенана. Ми не одержали жодної реакції на своє обурення тим, що керівництво Інституту не гребує відверто загравати з прокремлівськими колами, підважуючи репутацію своєї установи та відштовхуючи від неї колишніх колеґ і партнерів.

Не давши предметної відповіді на головні зауваги нашого листа, Центр Вудро Вілсона перевів розмову на гадані “погрози своїм працівникам та афілійованим особам”, не надавши при цьому жодних підтверджень реальності таких погроз. Припустившись безпідставних закидів, представники американського think tank’а зробили виразно недружній щодо України крок і завдали їй репутаційної шкоди, зобразивши країною, де інтелектуалам загрожує небезпека.

Вітаємо рішення комітету Верховної Ради України у закордонних справах від 20 березня2018 року направити листа до Конгресу США задля привернення уваги американських законодавців до незбалансованої політики Інституту Кеннана та його зв’язків із російськими фігурантами санкційних списків США. Шкода, що деякі західні вчені, які мали б першими застерегти від перетворення Інституту Кеннана на інструмент російського впливу просто посеред Вашинґтона, знехтували нашими аргументами й натомість зосередили свої інвективи на наших засторогах щодо професійної сумлінності Михайла Мінакова – новоспеченого “головного дослідника з питань України в Інституті Кенана”.

У зв’язку з цим вважаємо за потрібне ще раз наголосити, що наш лист стосувався незгоди з політикою Інституту Кенана й вимог до його адміністрації дотримуватися демократичних процедур, поважати думку випускників його дослідницьких програм та триматися стандартів якісних академічних досліджень. Про якусь заборону його науковцям і експертам висловлювати ті чи інші погляди взагалі не йшлося – та й не могло йтися. Згадка про Мінакова містилася в контексті аналізу проросійського крену Інституту Кенана і пропозиції підпорядкувати українські дослідження Європейській глобальній програмі Центру Вудро Вілсона.

Прикро, що деякі західні колеґи не схотіли взяти це під увагу і, зосередившись на захисті інтелектуальної свободи однієї особи від гаданих загроз, відмовилися бодай трохи заглибитись у зміст нашої критики. Жодні погляди – ліберальні чи консервативні, ліві чи праві – не дають інтелектуалам індульґенції на пересмикування й маніпулювання. Нехтування чи перекручування фактів задля обстоювання власних упереджень не має нічого спільного з лібералізмом, так само як і намагання виносити об’єктивні та зважені судження про ситуацію в країні, яка зазнає зовнішньої аґресії й виборює своє демократичне майбутнє, не має нічого спільного з націоналізмом.

Маємо констатувати той прикрий факт, що західні науковці подеколи досі схильні хибувати на орієнталізм у своєму сприйнятті української дійсності та виявляти власну неготовність відрізняти науку від пропаґанди, а удавано ліберальні упередження та опортунізм – від справжнього інтелектуального дискурсу.

Підписано членами Асоціації випускників Інституту Кенана та представниками інтелектуальної спільноти України:

  1. Антоніна Колодій
  2. Володимир Кулик
  3. Микола Рябчук
  4. Сергій Квіт
  5. Павло Кірпенко
  6. Олександр Потєхін
  7. Михайло Кірсенко
  8. Ірина Бекешкіна
  9. Елла Ламах
  10. Олексій Гарань
  11. Сергій Федуняк
  12. Юрій Мацієвський
  13. Олексій Позняк
  14. Назар Холод
  15. Роман Калитчак
  16. Валентина Хархун
  17. Олег Листопад
  18. Віктор Заблоцький
  19. Віктор Сусак
  20. Григорій Шамборовський
  21. Юрій Калюх
  22. Віталій Жугай
  23. Людмила Павлюк
  24. Андрій Мокроусов
  25. Віра Валлє
  26. Галина Зеленько
  27. Олег Хома
  28. Мирослава Лендьєл
  29. Галина Яворська
  30. Юрій Теміров
  31. Олексій Панич
  32. Леонід Поляков
  33. Ігор Семиволос

 

You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here


    Related Posts

    Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

    Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

    Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

    Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

    Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

    Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

    Російська Федерація крайньо асиметрична:

    • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

    • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

    • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

    • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

    • релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

    Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

    Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

    Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

    Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

    • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

    • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

    Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

    Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

    Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

    • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

    • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

    • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

    • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

    Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

    Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

    Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

    І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

    Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

    • збереженні монополій на нафто-газових ринках;

    • прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

    • утримуванні цін на нафту та газ;

    • блокуванні енергетичної революції;

    • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

    А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

    • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

    • якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

    • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

    • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

    • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

    • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

    • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

    • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

    • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.

    January 29: Approximately 40 judges of various courts have refused to endure civil servant screening

    January 28 – 3 Ukrainian military were killed and 15 injured in the ATO area in the last 24 hours, – informed NSDC spokesman Andriy Lysenko.

    January 28 – The terrorists and Russian Armed Forces have been accumulating forces at Debaltsevo foothold – currently there are approximately 2500 people with military equipment, whereas militants in Horlivka have been instructed to prepare for defense actions.

    January 28 – Approximately 40 judges of various courts have refused to endure civil servant screening, – stated Ukrainian Justice Minister Pavlo Petrenko: "There are about 40 judges of various courts, whom we are prepared to dismiss, because they refused to go through the screening and provide information about themselves".

    January 28 – All international "platforms" continue to discuss the shelling of Mariupol (e.g. UN Security Council, Permanent Council of the OSCE, the Council of Europe, extraordinary meeting of the EU foreign ministers (to be held on January 29th). "We have provided evidence of who committed this act of terrorism. It is beyond the scope of terrorism definition. It is a crime against humanity. We have started to work on getting those who committed this crime to where they belong – namely The Hague, International criminal Court", – said the Minister of Foreign Affairs of Ukraine Pavlo Klimkin. "We will not repeat mistakes made by our friends and partners, especially Georgia, by immediately presenting its case to the International Court of Justice, and it was rejected on formal grounds", – assured the Minister.

    January 28 – Russia forced an arrested resident of the Crimea out of his Ukrainian citizenship. Simferepol court refused Oleksandr Kolchenko his request to keep the citizenship of Ukraine.

    January 28 – When the residents of Zholobok village, which is occupied by Russian soldiers and militants, were being evacuated, one of the cars detonated near Ukrainian checkpoint. People who were in the car, where the bomb was planted, are currently at the hospital of Lysychansk.

    Rebirth of the Ukrainian Nation

    http://euromaidanpress.com/2015/01/24/the-real-birth-of-the-ukrainian-nation/

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.

    January 12: Interpol has announced that former President of Ukraine Viktor Yanukovych, former Prime Minister Mykola Azarov, and several other former Ukrainian officials are now wanted persons

    Maidan Community Sector, Lviv: Dear friends!

    Malaysia Airlines FLIGHT MH17 – SEARCHING FOR THE TRUTH

    January 12 – No Ukrainian military were killed in the ATO area in the last 24 hours, – said NSDC spokesman Andriy Lysenko. The terrorists, however, have carried out 63 attacks on Ukrainian military and civilian sites.

    January 12 – Interpol has announced that former President of Ukraine Viktor Yanukovych, former Prime Minister Mykola Azarov, and several other former Ukrainian officials are now wanted persons. Earlier on, Edward Stavytskyy, Serhiy Kurchenko, Serhiy Arbuzov, Olexandr Klymenko, Andriy Ignatov, Olexandr Dynnyk have also been announces as wanted persons. Instead, Russia is ignoring all requests by Ukraine regarding the search for these criminals.

    January 12 – US Ambassador to Ukraine Geoffrey Pyatt believes that Russian terrorists are trying to move the dividing line between Ukrainian army and terrorists, which was agreed upon in Minsk.

    January 12 – Special agents of the Security Service of Ukraine (SSU) have detained a young girl who worked as a sniper and is suspected to have killed at least 10 Ukrainian military. Within social networks she is known as Anastasia Voroshylova, aka "Ekstezi". Some of the networks provide a different name for this girl. Apparently she received photos of Ukrainian officers whom she was supposed to kill from her superiors. She confessed that she and other girls from her unit were trained in Krasnodar and recruited by Russian Federal Security Service. Angelina Sambur, another girl from Anastasia's unit who is also a fellow student, confessed via social networks that she is also a sniper.

    January 12 – Ukraine is ready to grant Donbas a status of special economic zone under a special relations format with the EU and Russia, – said President of Ukraine Petro Poroshenko in an interview France 24. In order to be able to do this, legitimate elections according to Ukrainian laws should take place and local governments should be elected.

    January 12 – President of Ukraine Petro Poroshenko signed an Order "Strategy of Constant Development: Ukraine – 2020", which demarcates the basic directions of the development of the country. "Strategy – 2020" includes in it 62 reforms. Priority is given to 8 reforms and 2 programs. 25 key indicators of the success of the development of the country are specified. Primary specified reforms are those of the system of national security and defense, the renewal of government and an anti-corruption reform, judicial and human rights reforms, the decentralization and reform of state management, deregulation and development of entrepeneurship, reform of health care and tax reform. Among the priorities is also the realization of two programs – energy independence and the popularization of Ukraine in the world through advocating the interests of the nation on the world-wide informational network.

    Official Interpol page

    YANUKOVYCH, VIKTOR WANTED BY THE JUDICIAL AUTHORITIES OF UKRAINE FOR PROSECUTION / TO SERVE A SENTENCE

    IF YOU HAVE ANY INFORMATION PLEASE CONTACT:)

    Timothy Ash: New round of Ukraine-Russia peace talks under way

    P.S.: Please spread this appeal as much as possible.