Copyright © 2021 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

What makes a new Military Doctrine in Ukraine impossible?

What makes a new Military Doctrine in Ukraine impossible?
Article by: Zhanna Bezpyatchuk
Translated by: Mariya Shcherbinina
Kyiv – Ukraine has to organize the preparation of its own population to rebuke military aggression on Russia’s part, the threat of which will be constant and extend throughout many years. This is one of the man points of the new draft of the Military Doctrine proposed by the Military Council of People’s Front party. This political party includes military expert Dmytro Tymchuk and Minister for Internal Affairs Arsen Avakov. They also emphasize the importance of involving volunteer battalions in future special ops. Meanwhile the bill registered in the Parliament regarding the creation of a defense-capable state by Svoboda member Yury Syrotiuk proposes, amongst other things, to renew Ukraine’s nuclear status. How do politicians and the military see the future Military Doctrine of Ukraine? 

A professional army of 100-150 thousand people and well-prepared and trained reserve troops for the Armed Forces and the National Guard of 500 thousand – these are the numbers that are supposed to be outlined in the new draft of the Ukrainian Military Doctrine, according to the Military Council of People’s Front party. The conception offered by this political part emphasizes the construction of militarized security and defense on Ukraine’s eastern borders, educating people on civil defense during school years, the usage of the Swiss experience in forming the army reserve and the creation of special ops forces under the umbrella of the MIA. The National Guard would be called to not only ensure internal order, but cover Ukraine’s eastern borders together with the border servicemen.

All of these proposals are based on Ukraine not being a NATO member, however, this party sees its middle-term prospect in Ukraine seeking its place in collective security systems, including the alliance.

Information Resistance group head, member of the Military Council of People’s Front and number 13 on its electoral list Dmytro Tymchuk emphasizes that today the defense of Ukraine cannot be governed by a single structure – coordination and effective cooperation on part of the army, special ops and intelligence is important, together with the simultaneous preparation of the entire population of the country to action under conditions of military aggression.

“We have to be prepared for asymmetric responses to the threat of Russian aggression. We include the militarization of Ukraine into this definition first and foremost, which means the preparation of the population to rebuke military aggression,” the military expert emphasized.

Avakov: volunteer battalions will become part of the special ops

Minister of Internal Affairs, member of People’s Front Military Council and number 6 on the ballot Arsen Avakov emphasizes that the new military doctrine will provide a special place for volunteer battalions of the Ukrainian MIA. According to the minister, they may become part of the new single military special ops department, which will be created on the basis of already-existing departments within the framework of the MIA’s reform.

“A big number of volunteer battalions that are involved in the ATO zone today will constitute the basis of this special ops department, thus beginning a reform in the MIA system. These changes will be positioned as the basis for any other changes. A big number of the best-prepared fighters will go to the National Guard of Ukraine. They will improve their professionalism within the special ops forces,” the Minister explained.

‘The Wall’ should not be deadly – Avakov

Arsen Avakov did not forego mentioning ‘The Wall’ project at the border with Russia. The Minister emphasizes that is should only be constructed along the border between Ukraine and Russia, as defined by international conventions. The line of conflict between the Ukrainian military and the illegal ‘DNR’ and ‘LNR’ armed formations will not be viewed at a line for ‘The Wall.’

“We will definitely not view the Ukrainian border as the line of conflict, which is currently surrounded by the peace process. It is important on principle. I am saying this as a Minister, a politician and a citizen. If we agree to the new border, it is unacceptable, then we will have lost everything,” the Minister said.

He admitted that Ukraine does not control 235 kilometers of the Russian-Ukrainian border in the current situation. According to Arsen Avakov, about 1,5 thousand of kilometers of the border with the Russian Federation now demand special attention.

The head of the MIA explained what the ‘Wall’ should be, in his opinion: “Will this ‘Wall’ be deadly, like in the movies, no it will not. It is impossible to build it in such a way. The US and Mexico – that’s an example of cooperation along the wall. They examined various options, very expensive ones, they constructed a concrete wall which was five meters tall. It was 3-5 kilometers long, then they understood it was ineffective. We need to find a balance of efficiency. It has to be a fence, but more so it is a system of control and counteraction.”

According to him, this Wall should be located on the line of maximum danger and aggression, where Ukraine has its key problems: the borders of Sumy, Kharkiv, Donetsk and Luhansk oblasts.

Kikhtenko: the military doctrine should be developed by an expert NSDC committee, not parties or the Defense Ministry 

Army General, former command of the Internal Army Oleksandr Kikhtenko emphasizes that the new military doctrine of Ukraine should have an exclusively defensive nature and it should be developed not by political parties or the Defense Ministry, but by specially-trained scientific and analytic expert committees under the Ukrainian NSDC. The key aspect, according to the serviceman, is the development of professional reserve troops, as the state itself cannot guarantee security and defense with the help of the army.

“The army is nothing. Military organization is everything. Not a single army can exist without reserve troops. They should include state and human resources,” Oleksandr Kikhtenko thinks.

Syrotiuk: Ukraine needs lustration in the Armed Forces, full rearmament and NATO membership

Member of CU Svoboda, member of the parliamentary committee for national security and defense Yury Syrotiuk authored 10 laws that deal with the defense sphere of the country. He recently proposed to the verkhovna rada a bill ‘on the conception of the creation of a defense-capable Ukrainian state and society.’

The member of the Parliament proposes to organize Ukraine’s defense on territorial principles: all men between 20 and 30 years of age, besides serving in the army, have to undergo training in the territorial defense unit in their oblast on an annual basis and belong to the ‘official reserve.’ After reaching the age of 30, they will belong to the ‘national reserve.’ Svoboda also stands for a full rearmament of the army, Ukrainian membership in the NATO in the middle-term perspective and raising the issue of renewing Ukraine’s nuclear status on a diplomatic level. Yury Syrotiuk considers ‘The Wall’ to be a promotional move.

“As to the protection of the state border, not a single ‘Wall’ will help. It is a PR project. There should be system of fortification constructions, a mining system and the creation of military localities akin to those Russia has in front of the Caucasus. The financing of the Armed Forces should in the short-term perspective constitute no less than 5% of the GDP before full rearmament and 3% in times of peace. The key to the army is lustration in the Ukrainian Armed Forces,” Yury Syrotiuk explains.

The Cabinet of Ministers ordered the Defense Ministry to develop the new Military Doctrine before December 2015.

Translated by: Mariya Shcherbinina
You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here


    Related Posts

    Тарас Возняк: Англосаксонські геополітичні тренди і війна в Україні

    Континент у вигляді першої імперії Наполеона програв. Але не перестав розвиватися і усвідомлювати та пробувати реалізовувати свої інтереси.

    Наступною потугою, яка почала загрожувати тогочасній Імперії Світового океану – Британській імперії – стала об'єднана Отто фон Бісмарком Німецька імперія. Властиво доволі проблематично називати Німецьку імперію імперією. Тим більше – порівнювати її з першою імперією Наполеона, яка справді на імперських засадах об'єднувала таку різноманітну Європу. Німецька імперія творилася вже в епоху, коли поставали націоналізми. Німецька імперія вже не апелювала до ідеалів Великої Французької революції, традиції республіканізму чи по-наполеонівськи тлумаченого імперства. Вона апелювала до "німецькості" – мови, землі, крові, духу народу тощо. Тому Німецька імперія мала природні рамки. Вона була скута етнічним розселенням німецькомовного населення Європи.

    Для того, щоб вийти за ці межі, їй була потрібна війна у Європі. Саме тому Німеччина спровокувала Першу та Другу світові війни.

    Чи були вони неминучими? Звичайно. Це була чергова спроба Континенту об'єднатися. Однак від самого початку це об'єднання Європейського континенту (чи ширше – Світового острова) відбувалося на приречених на поразку основах. Німецький націоналізм не міг стати основою об'єднання Європи. Особливо у перверсивних нацистських формах.

    Але ніщо не вічне.14 серпня 1941 року американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку ХХ століття перебралися з Британії у США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Британській імперії було підписано вирок. Вона стала Об'єднаним.

    Та спроби об'єднати ресурси і потугу Світового острова не припинялися.

    Принагідно тут можна згадати і реалізований Йосифом Сталіним (Йосиф Джугашвілі, 1879-1953) проект об'єднання Європи (принаймні частково) під протекторатом СССР. Хоча і цей проект базувався, як і нацистський, на неефективному комуністичному фундаменті, тому теж був приречений на поразку. Що і сталося з розпадом комуністичного табору та самого СССР.

    Останньою і, здається, доволі успішною спробою об'єднати Європу став проект створення Європейського союзу.

    Сучасне об'єднання Європи відбувається за інших обставин і на іншому фундаменті.

    По-перше, у Світовому океані відбулися значні зміни. Формально за результатами Другої світової війни Британська імперія зникла. Однак не могли зникнути інтереси "народів моря". А отже, не могла зникнути й Імперія Світового океану. 14 серпня 1941 року Імперією Світового океану вже формально стали США.

    США перейняли, продовжили і розвинули традиції Імперії Світового океану. На сьогодні, попри велике значення Світового океану як об'єднавчого чинника, розуміння простору, океану було переосмислене. Якщо колись це були саме моря та океани – Світовий океан у прямому сенсі слова сполучав Австралію, Велику Британію та Канаду, то тепер їх єднає багато інших океанів: інформаційний, ментальний, мовний, ринковий тощо.

    На наших очах англійська мова стала мовою світу, на наших очах по всьому світу ширяться різного роду стандарти та формати, світ ментально стає ближчим. Постав світовий ринок – колись він тримався на дорогах та океанах, а тепер на Інтерненті та SWIFTі (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – без них ми вже не можемо вести жодного більш-менш серйозного підприємництва. Світові океани тепер зовсім інші.

    Сьогодні США єднають острови у Світовому океані, які ми називаємо континентами, по-іншому.

    Світовий океан вихлюпнувся у космос – сьогодні ми банально поєднані не лише інформаційними каналами, але й системами GPS, без яких скоро взагалі не зможемо обходитися.

    А що ж Континент, Світовий острів? Він, звісно залишився. Але він уже функціонує в інших контекстах – він не може ігнорувати того, що змінився сам Світовий океан.

    Хоча у старому сенсі слова світовий острів складається з трьох головних складових: ЄС, РФ, КНР.

    Вони є хребтом Світового острова у традиційному сенсі слова.

    Але у новітньому сенсі слова і ЄС, і РФ, і КНР втягнуті/зв'язані цілою системою зв'язків через новітні об'єднуючі простори з сучасним Світовим океаном. Так само втягується у цей простір і решта світу.

    Світовий океан трансформувався, тому і старий традиційний світовий острів змушений, хоче він того чи ні, інтегруватися у Новітню Імперію Світових океанів. І цією Новітньою Імперією Світових океанів вже теж не є тільки США – вона починає охоплювати весь світ. Вона є синтетичним тілом зі складною організацією, яка постає не з огляду на чиюсь волю – вона давно вже є об'єктивним світовим процесом. Дехто називає його глобалізацією.

    Однак не всі розуміють, наскільки глибинно ці зміни міняють конструкцію світу. Наразі найбільше проблем є з застарілим мисленням режиму, що панує у Росії. Російська Федерація, хоче чи не хоче, неминуче інтегрується у Новітніх Світових океанах. Однак ретроградний режим Владіміра Путіна пробує мислити по-старому, повернути світ до старої геополітичної констеляції часів Маккіндера – він пробує ігнорувати новітні виміри Світового океану.

    Причин цього багато – це і особиста неосвіченість російської провідної верстви, і особиста неосвіченість Путіна.

    Але результатом цього всього є те, що Путін по-старосвітськи пробує зібрати нову континентальну коаліцію проти Новітньої Імперії Світових океанів.

    А тому апелює до Китаю, апелює до частини Європи, пробує розколоти ЄС. Разом з тим шукають союзників і клієнтів/агентів серед європейських правих радикалів, які застрягли у націоналістичному минулому, європейських ліваків, які втратили зв'язок з реальністю, частини європейських корупціонерів і т.д.

    На перспективу Новітня Імперія Світових океанів, звісно, інтегрує в себе партикулярні острови і їх уламки – як-от Північну Корею.

    І ще раз підкреслю, що США наразі є центром цього інтеграційного процесу, однак цей процес, який ми поетично називаємо Новітньою Імперією Світових океанів, до них не зводиться – це загальносвітовий процес. Ми не знаємо навіть того, чи центром Новітньої Імперії Світових океанів буде англосаксонський світ. Можливо, Китай – чому ні? Вже сьогодні цивілізаційний і, відповідно, інтеграційний центр глобалізованого світу змістився з англо-саксонської північної Атлантики (ХХ сторіччя) у басейн Тихого океану – збулося передбачення Генрі Кісінжера сорокарічної давності. Тож Шанхай на перспективу може спокійно конкурувати з Нью-Йорком.

    Однак на те, щоб центр Новітньої Імперієї Світових океанів змістився так, як передбачає Генрі Кіссінжер, ще потрібен час. А наразі ми маємо справу з рецидивом Путіна – рецидивом архаїчного підходу до облаштування світу.

    Цей рецидив є спробою повернення до сформованої у Ялті 1945 року конструкції світу, яка була балансом Світового океану і Суші, США+, і СССР+.

    І цього разу Україна опинилася між Новітньою Імперією Світових океанів і ретроградним режимом Путіна. А тому ми повинні розуміти і цілі, і можливості обох сторін протистояння. По-суті, розібратися з диспозицією сил.

    А це диспозиція в морі, на суші, в повітрі, у інформаційному просторі, у світовій економіці, у культурно-ментальному просторі.

    Це тільки кілька прикладів новітніх океанів, де точиться сучасна війна. Інструментів і просторів, які вони породжують, набагато більше, ось хоча б деякі з них: Hollywood, Internet, Facebook, Scype, Fashion, McDonald тощо – ось чому ми сьогодні маємо вести мову не про Світовий і підводні човни у ньому, а про Світові океани – світ розширився в інші виміри. І, відповідно, поширила свої впливи в і через них Новітня Імперія Світових океанів.

    Якщо відійти від футурологічних візій до більш заземлених реалій заявленої теми – англосаксонських геополітичних трендів, то глобалістичний тренд Світових океанів є тільки одним із них. Новітня Імперія Світових океанів є тільки однією великою геополітичною ідеєю, якою були і є опановані спадкоємці Британської імперії – тепер це США+.

    На Британських островах, які так чи інакше були ізольованими від континенту, процвітала і друга геополітична ідея, яка полягала в ізоляціоналізмі.

    На Британських островах цей ізоляціоналізм має природну і глибоко в минуле закорінену традицію.

    Цю ізоляціоністську ідею британські колоністи привезли з собою і у США. Врешті колонії Нової Англії розпочали свою незалежну політичну історію з відокремлення від Великої Британії. Значна частина історії США була історією ізоляціонізму. У світову історію як світовий гравець США ввійшли тільки під час Першої та Другої світових війн. За їхніми результатами США стали не лише гравцем світового рівня, а й світовим лідером – лідером дедалі складнішого інтеграційного процесу, який ми називаємо Імперією Світового океану.

    Тоді ж було розбито і сподівання Німеччини (тоді нацистського Третього Райху) стати Континентальною Імперією.

    Натомість після Другої світової війни цей план був реалізований, чи майже реалізований, СССР. СССР не лише окупував пів-Європи та чверть Німеччини, але й на якийсь час зблизився з КНР – і таким чином комуністичний континентальний проект охопив ледь не весь Світовий острів.