Military action in the conflict zone
Andriy Lysenko, spokesperson for the National Security Council’s News & Analysis Center, reported at the Center’s evening briefing, July 9, 2014, that Ukrainian artillery units once distinguished themselves by successfully shooting at disguised militant targets. Around noon near the village of Dmytrivka in Donetsk Oblast, the consolidated battery of the separate mechanized brigade launched a targeted artillery against a previously scouted terrorist position. As a result of the successful attack, two BM-21 Grad launchers were destroyed.
A special unit of the Armed Forces of Ukraine damaged a hidden post of the terrorists in Sloviansk. Two truckloads of ammo and various weapons systems were taken out of there. The crates with ammunition included documents that identified the equipment as belonging to Russian military units, including the names and titles of the responsible individuals.
The border area
At 14:00 on July 9, the National Guard of Ukraine detained terrorist Andrei Levin at a checkpoint manned by them near the border town of Novoazovsk in Donetsk Oblast. Levin is the assistant and “right hand” of the warlord of a group of militants who is nicknamed Chechen. The criminal was trying to leave the territory of Ukraine but was detained by National Guardsmen. At the moment, authorized agencies are handling such detained terrorists.
Population centers in the conflict zone
Efforts to restore normal services and infrastructure in Sloviansk continue. Suburban trains are running again and the railway station is working. The building itself was slightly damaged, mostly in the form of broken windows. The rail line damaged by saboteurs will be repaired as soon as possible and connections to all the designated directions will resume. MIA and National Guard units are currently patrolling the streets and outskirts of the city to monitor any groups of saboteurs and to ensure the safety of local residents.
Meanwhile, the terrorists continue their marauding. On July 9, they stole 30 service and confiscated cars whose plates were changed from the premises of the Luhansk Customs Service. Outside the village of Biriukove in Sverdlovsk County, Luhansk Oblast, 70 terrorists drove into the summer cottage territory belonging to the #66 Mine on GAZ 66 model cars and Gazelle minivans, and took over the buildings. They also seized the main county hospital in Stanychno-Luhanske, Luhansk Oblast, and drove all the medical staff out. Local residents now have no way to get urgent medical assistance.
In the town of Popasna in Luhansk Oblast in the Railcar Repair Plant micro-district, terrorists set up shop in the Prosecutor’s Office. In the Cheriomushky microdistrict, militants searched local residents’ apartments and forced them to leave their homes, and have begun turning the premises into firing positions. Engineering intelligence from the Ukrainian military reported that the entrances to the town from the directions of Artemivsk and Troitsk have been mined, and also warned local residents about this.
On July 9, near Luhansk, two Ukrainian servicemen died during a mortar attack at their checkpoint. A journalist from the Inter channel, Roman Bochkala, was also seriously injured while filing a live report at the site. Bochkala was evacuated by helicopter to the Kharkiv Military Hospital. He was taken into the emergency department for treatment and is currently in satisfactory condition. We hope that our colleague will soon be able to continue providing us with new material from hot points again.
Source: mediarnbo.org
Translated by Lidia Wolanskyj
Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна
Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?
Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.
Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.
Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.
Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.
Російська Федерація крайньо асиметрична:
• ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;
• демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;
• ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;
• військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;
• релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;
Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.
Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.
Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.
Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:
• головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;
• головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.
Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.
Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.
Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:
• Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;
• Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;
• Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;
• Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.
Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.
Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?
Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".
І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.
Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:
• збереженні монополій на нафто-газових ринках;
• прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;
• утримуванні цін на нафту та газ;
• блокуванні енергетичної революції;
• збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;
А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:
• розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");
• якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);
• відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;
• ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;
• будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;
• спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;
• активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;
• активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);
• змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.
