Copyright © 2021 Euromaidanpress.com

The work of Euromaidan Press is supported by the International Renaissance Foundation

When referencing our materials, please include an active hyperlink to the Euromaidan Press material and a maximum 500-character extract of the story. To reprint anything longer, written permission must be acquired from [email protected].

Privacy and Cookie Policies.

RNBO: News & Analysis Center July 7 Update

ATO map as of July 7
RNBO: News & Analysis Center July 7 Update

CONSOLIDATED NEWS FROM THE NSC NEWS & ANALYSIS CENTER at 12:00 JULY 7, 2014

The active phase of the Anti-Terrorist Operation (ATO) continues in Donetsk and Luhansk Oblasts.

The National Security Council’s News & Analysis Center Spokesman Andriy Lysenko reported at the Center’s daily briefing in Kyiv on July 7, 2014, that a series of population centers were taken back from the terrorists last week in cooperative action among units from the Ukrainian Armed Forces, the SBU, the Interior Ministry, the National Guard, and the State Border Service. This included Sloviansk, Kramatorsk, Kostiantynivka, Artemivsk, Druzhkivka, the border town of Mykolayivka, and the Dolzhanskiy border crossing. On July 6, the national flag was raised over Artemivsk and Druzhkivka. 

At the moment, the priority objective, in line with the instructions of the President of Ukraine, is to restore peaceful civilian life on those territories liberated from terrorists.

Ukrainian soldiers are actively destroying mines in administrative and social infrastructure, vital objects, bridges and roadways. ATO forces have been neutralizing terrorists who masquerade as peaceful residents. Special technical services are doing everything they can to restore residential water and electrical services.

Aid is also being provided to the local population, including medications, potable water and food. On July 6, residents of the towns of Sloviansk, Sviatohirsk and Druzhkivka were give more than 25 tonnes of humanitarian aid.

The first series of pension payments for July has also been transferred to residents of Sloviansk and Kramatorsk Counties. Repair crews are doing everything possible to restore rail service as well.

The Anti-Terrorist Operation continues to be carried out according to the President’s strategic plan to liberate Donbas. The President has made it a priority to do everything to minimize threats to and avoid casualties among the local population. Air attacks and the use of heavy artillery in population centers are therefore precluded.

At the same time, the Head of State stressed that no ceasefire can be one-sided. The option of ceasing the active phase of the ATO will be considered only after the peace plan has been complied with in full, which includes, on the part of the militants, releasing all hostages and prisoners, leaving all Ukrainian towns and cities, turning over all weapons, and handing complete control over the state border with the engagement of OSCE monitors to track the situation.

Military action in the conflict zone

On July 7, ATO forces are concentrating on destroying all militant training bases, camps and checkpoints, restoring control over the international border, and reliably isolating the conflict zone. A mood of panic has been observed among the mercenaries as a result of the actions being carried out against their ranks. More and more militants are giving themselves up to be captured. The number of prisoners and the quantity of weaponry that has been given up are now being counted.

During the last 24 hours, terrorists opened fire 10 times against checkpoints and positions held by UAF units in the neighborhood of Luhansk, Kerminna, Amvrosiyivka and Dovzhanskiy. All attacks were repelled. There were no military casualties and only one man was injured.

The border area

Units of the State Border Service (SBS) continue to carry out their tasks to protect and defend the state border on the Ukrainian-Russian portion in extremely difficult conditions. On July 7, at around 02:00, terrorists opened fire against the Dovzhanskiy border crossing from the area around the village of Biryukovo. There were no losses among Ukraine’s border patrols or military personnel. More detailed information about the situation on the border will be provided by the First Deputy Director of the SBS, Col.-Gen. Pavlo Shysholin, after this briefing. 

In the process of leaving Ukrainian towns and villages under pressure from the advance of ATO forces, saboteurs are mining key social and administrative buildings. Recognizing that this could lead to numberless losses among the general population, the President of Ukraine ordered the command of the various forces to pay particular attention to sweeping for mines and removing them in urban infrastructure in those towns liberated from the militants. In the last 24 hours alone, military sappers have disarmed 700 mines in the city of Sloviansk alone, and removed a few dozen detonators.

During monitoring of the area near the technical observation post in the village of Obryv, Donetsk Oblast, it was discovered that the militants had mined the approaches to this post in order to damage the telecommunications towers belonging to Ukrtelecom, the national telephone operator, and Kyivstar, the biggest mobile operator.

Population centers in the conflict zone

The socio-political situation in the towns liberated in Sloviansk, Artemivsk and Mariysk Counties and the town of Shchastia has become more positive, as has the mood among the local population in Donetsk Oblast in general. Radio and television broadcasting has been restored on these territories. In the last 48 hours, Ukraine’s Armed Forces have taken control over two television towers in Kostiantynivka and Artemivsk, making it possible to resume broadcasting Ukrainian television channels. The third TV tower, on Mount Karachun, is being repaired.

In those areas where terrorists are temporarily in control, people continue to be kidnapped. On July 6, among others, bandits grabbed the head of the rapid-response service of the Sievierodonetsk Interior Ministry offices in Luhansk Oblast, his deputy and 3 other staff.

Recognizing that their inevitable defeat is looming, the saboteurs continue to destroy infrastructure. On July 6, terrorists blew up a rail bridge between the Horodnia and Kondrashivska stations, which provides access to the spur going to the Shchastynsk Combined Heating and Power Plant. In Donetsk Oblast, militants mined a dam in Zuhres and bridges on the approach to the town. In this manner, the mercenaries are doing everything they can to complicate the situation in the Donbas and to increase social tension among loca
ls.


Translated by Lidia Wolanskyj, source: mediarnbo.org

You could close this page. Or you could join our community and help us produce more materials like this.  We keep our reporting open and accessible to everyone because we believe in the power of free information. This is why our small, cost-effective team depends on the support of readers like you to bring deliver timely news, quality analysis, and on-the-ground reports about Russia's war against Ukraine and Ukraine's struggle to build a democratic society. A little bit goes a long way: for as little as the cost of one cup of coffee a month, you can help build bridges between Ukraine and the rest of the world, plus become a co-creator and vote for topics we should cover next. Become a patron or see other ways to support. Become a Patron!

To suggest a correction or clarification, write to us here

You can also highlight the text and press Ctrl + Enter

Please leave your suggestions or corrections here


    Related Posts

    Тарас Возняк: Геополітична диспозиція Росії Путіна

    Однак це бачення загальної геополітичної ситуації. Виходячи з цього бачення світу і вибудовується реальна політика. Отож, як вона вибудовується?

    Маючи незначні ресурси, Росія Путіна пробує вибудовувати архітектуру Світового острова в опорі на Китай. Але не тільки – донедавна однією з опорних точок був Іран – однак, здається, Іран таки пішов на поступки Світовому острову в обмін на пом'якшення санкцій. Так само вона розраховує на латентну підтримку Франції та Німеччини.

    Але такий розрахунок на інших геополітичних гравців за відсутності власних ресурсів призводить до узалежнення від того ж Китаю, а також і від ЄС (основного споживача російського експорту). Розрахунок на Іран не виправдав себе – Іран пішов своїм шляхом – принаймні ситуативно – і російські сподівання його не надто цікавлять.

    Ця схема не враховує змін, що відбуваються у світі. Неоєвразійці зрозуміли, що світовий центр після ІІ Світової війни перемістився з Лондона до Нью-Йорка, однак неначе не зауважують, що на наших очах він переміщається до Лос-Анджелеса і Шанхаю – десь посередині. І тоді вага Китаю у євразійській конструкції, яку вони пробують вибудовувати, буде домінантною. Вони не зауважують переміщення центру ваги США з атлантичного на тихоокеанське узбережжя. На це слід реагувати і теж виходити на цей геополітичний простір.

    Однак, що ми спостерігаємо – цілком протилежну картину. Росія евакуйовується з перспективного Далекого Сходу та Сибіру. Там відбувається просто цивілізаційний занепад. Московія діє інерційно і далі зосереджується у самій Москві.

    Російська Федерація крайньо асиметрична:

    • ментально – і далі центрами є стара столиця Московського царства – Москва та Російської імперії – Санкт-Петербург;

    • демографічно – за Уралом мешкає 15% населення країни;

    • ресурсно – більшість ресурсів Росії – у Сибірі;

    • військово – головні військові ресурси спрямовані на Захід;

    • релігійно – надмірне фаворитизування православ'я призведе до значних проблем з ісламом, який динамічно поширюється в Росії;

    Якщо вдатися до метафор, то Московія вичерпується. Потрібно будувати власне Російську Федерацію, яка мусить мати інші геополітичні орієнтири. Можливо, режим Путіна – останній чи передостанній москвоцентричний режим в Росії. Можливо, майбутня геополітична орієнтація Російської Федерації мала б бути радше не на вичерпану "среднюю полосу", а на Сибір, Далекий Схід і навіть Арктику.

    Однак чи є політична воля так переформатовувати Росію? У режиму Путіна волі до цього немає. Він думає про дві речі – самозбереження і негайне збагачення. А тому він все ще мислить застарілими категоріями "повернення" Криму та виходу до Чорного моря.

    Якщо Росія не переформатується на Схід, то порожнечу, що утворюється так чи інакше заповнить Китай. Невдовзі питання може бути поставлене так – або Нова Росія, або Новий Китай. Здається, час Сполучених Штатів Сибіру, про які говорили сто років тому, минув – немає ресурсів. Можна сказати, що це футурологія. Так, звичайно. Але саме з такої футурології і витікають подальші політичні програми та дії.

    Тоді як потрібно готуватися до перенесення центру ваги країни на Північ, Схід і навіть на Далекий Схід:

    • головні ресурси Росії (нафта, газ, безпека) невдовзі будуть в Сибірі та Арктиці;

    • головна політична перспектива, з огляду на міграцію цивілізаційних центрів, на Далекому Сході.

    Тому Росії потрібне нове геополітичне мислення спрямоване на Арктику, Сибір і Далекий Схід. Можливо, саме на Далекому Сході постане новий симбіоз Китаю та Росії.

    Чи були спроби такого мислення про переформатування Росії? Звичайно були. Однак нічим не закінчилися. Російським "самодєржцям" комфортно жити в Москві і визискувати країну за Уралом. Що в результаті веде до стагнації і неуспіху цього формату Росії.

    Чи є в Росії досвід зміни формату? Звісно є. І завжди він здобувався як відповідь на зовнішні виклики:

    • Петро І переформатував цивілізаційно відстале Московське царство у Російську імперію;

    • Лєнін, з огляду на поразку у І Світовій війні, переформатував Російську імперію у СССР;

    • Ґорбачов-Єльцин, з огляду на цивілізаційну відсталість, технологічну революцію 1980-х і поразку у "холодній війні", переформатували СССР у відносно демократичну РФ І;

    • Путін, з огляду на інформаційну революцію, зміну технологічних платформ 2000-х переформатовує РФ І у авторитарну РФ ІІ.

    Таким чином ми бачимо якийсь неадекватний геополітичний зсув РФ ІІ – авторитарної Росії третього президентства Путіна. Вона не реагує на зовнішні виклики і не пробує ввійти у світ в адекватному до викликів часу форматі, а неначе виходить з нього. Замість того, щоб прориватися і переорієнтовуватися до нових перспектив – на Тихий океан, Росія самоізолюється, повертається до регресивних форм суспільних відносин, будує чистої води автократію. Зрештою, така реакція для Росії теж характерна. Лєнін у 1917 р. завів країну у комуністичну ізоляцію, Сталін 1945 р. у "холодну війну". Путін заводить Росію у ексКҐБістську ізоляцію.

    Що є причиною такої неадекватної поведінки Путіна? І чи впливає на його політику російська еліта чи російський народ?

    Як правило російські "самодержавці" змінюють державну конструкцію з огляду на якусь політичну чи геополітичну катастрофу. Російська імперія трансформувалася в СССР, а СССР – в Російську Федерацію. Однак нафтовий бум 2000-2013 рр. приніс зовсім іншу якість ресурсів. Єльцин виживав усі 1990-ті. Натомість Путін, отримавши такий ресурс, почав діяти традиційним російським трибом – прирізувати території та збільшувати кількість "руських" (Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас). Саме тому у 2000-х ожило неоєвразійство, з'явилася концепція "Русского мира".

    І неоєвразійство, і "русский мир" помруть тільки тоді, коли у російських "саможєржцев" заберуть нафто-газовий акселератор – коли остаточно впаде і попит, і ціни на енергоносії.

    Тому на найближче майбутнє, піклуючись тільки про збереження режиму, будучи звичайними мародерами, мислячи за інерцією і насправді не переймаючись стратегічним майбутнім Росії, Путін чи його прямі спадкоємці будуть зацікавлені у:

    • збереженні монополій на нафто-газових ринках;

    • прив'язці своїх клієнтів до нафто-газової залежності;

    • утримуванні цін на нафту та газ;

    • блокуванні енергетичної революції;

    • збереженні Російської Федерації ІІ (третє президентство Путіна) як корпорації її вузького елітного прошарку;

    А тому на міжнародному рівні режим Путіна скоріш за все поставив перед собою такі завдання:

    • розколоти ЄС по кількох лініях (ФРН contra Південна Європа, ФРН+Франція contra Центрально-Східна Європа так званого "санітарний поясу");

    • якщо не повністю позбавити суб'єктності, то хоча б підпорядкувати собі "санітарний пояс" між РФ та її сателітами та ФРН (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан);

    • відтіснити Велику Британію з будь-яких європейських проектів, включно з ЄС;

    • ізолювати США, знеохотити їх до участі у європейських справах;

    • будь-якими силами втягнути КНР у спільні геополітичні проекти;

    • спробувати знову спровокувати ірансько-американське протистояння або скористатися американськими уступками, які укладалися при перемовинах з Іраном;

    • активізувати залучення невизначених країн у форматі співпраці БРІКС (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa) які до 2050 року неначе мають стати чотирма домінуючими економічними системами світу;

    • активізувати фронт протистояння США (Ємен, Газа+Західний берег Йордану, Ліван, Сирія, Ірак, Грузія, Україна, Молдова);

    • змінити світову систему безпеки за своїми лекалами у наближеному до путінсько-дуґінського виконання.